Одна моя знайома працює на приватному пост–продакшені, який знімає різні рекламні ролики для України та Європи. На мій подив, як тільки закінчувався знімальний період, дівчину відправляли у відрядження до Москви або Праги з валізами, набитими бобінами плівки. «У нас дешевше знімати, ніж в Європі, але проявляти відзнятий матеріал немає де», — пояснила знайома. Коли я їй почала розповідати про Національний центр Довженка, який надає такі послуги, вона тільки розсміялася: «Подивись на це підприємство з боку не патріотки, а бізнесмена, який має сучасний пост–продакшен? Машини Довженка у музей треба відправляти. Замовники останнім із могікан не довіряють».

Починаючи з минулого року, у Національному центрі Довженка поволі відбуваються зрушення. Завезли нове обладнання Easyplex, яке замовили у французькій компанії «СТМ Дебрі». До вересня його мають запустити. Тож восени моя знайома з плівкою мала б уже замість Москви їхати на Голосіївську площу. Аж тут трудовий колектив Національного центру Довженка збунтувався. З’ясувалося, що Міністр культури і туризму України Михайло Кулиняк підписав наказ про те, щоб реорганізувати Національний центр Довженка. Фільмофонд перенести на кіностудію Довженка на проспект Перемоги, 44 і зберегти за ним назву «Національний центр Довженка». Відповідно державне підприємство на вулиці Васильківській, 1, яке підпорядковується Мінкульту, перейменувати на «Кінолабораторію». Реорганізація має завершитися до 3 листопада 2010 року. Серед трудового колективу почалася паніка. Що буде, якщо у них Національного центру не буде. Приватизують? Закриють? Звільнять із роботи? Екс–керівник Держкіно Ганна Чміль, яка місяць тому прийшла на місце генерального директора Національного центру Довженка і за сумісництвом очолює комісію з його реорганізації, каже, що далі так працювати не можна: «Так як воно існувало, існувати не буде!».