Карпатський мед дається важко — і бджолам, і пасічникам. У горах їх цілий сезон переслідують надокучливі дощі й різкі перепади температур. Та й сусідство з клишоногими ласунами, які можуть вештатися неподалік розташованої на полонині пасіки, — цілком реальне. Аби відлякати царя тутешньої фауни, перед­бачливі господарі розкидають довкола літньої стоянки стріляні гільзи, наповнені димовим порохом. Потяг ведмедів до меду і в ХХІ столітті не слабне. Це підтвердив бджоляр–любитель із Микуличина, кандидат сільськогосподарських наук Юрій Боберський. «Позаторік я вивіз своїх бджіл у гірське урочище Розсіч, — розповідає він «УМ». — Невдовзі повінь так розмила русло річечки, що не міг забрати вулики. Коли трохи відновили дорогу і я перебрався на той берег, то побачив, що сюди двічі навідувався «медведюх». Він навіть порвав обшивку на одному вулику. За ним туди внадилася куниця і зробила справжню руїну. Того сезону половина моїх бджіл, на жаль, загинула».