Легендарними «герої» громадянської війни ставали винятково після того, як про них знімали кіно. Скажімо, в Червоній армії було до сотні дивізій; начдивів — ще більше. Однак скількох командирів міг назвати пересічний радянський обиватель? Чапаєва, Щорса. Ну, ще Котовського, який «доріс» лише до комбрига. Пархоменко — саме з цієї кіношної «когорти». Фільм, знятий у грозовому 1942–му уродженцем Маріуполя Леонідом Луковим, так і називався: «Олександр Пархоменко». Про чесноти фільму нехай судять критики; тут цікаве інше: навіть у радянські часи народ більше «цитував» не так головного героя, як його «антипода», Нестора Махна у виконанні Бориса Чиркова: «Любо, братцы, любо...»