План від Вала

      Він ніяк не може призвичаїтись до нового імені. Трохи дивно — молодь, з якою, здається, він тільки-но на рівних шайбу по льоду жбурляв, звертається до нього вже: «Валерію Вікторовичу». «Яке довге ім’я...» — подумки розмірковувує Ширяєв. Справді, капітана хокейної збірної України і тренери, і партнери, і друзі, й уболівальники знають під простим «позивним» Вал, навіть у Швейцаріїї, де він продовжує спортивну кар'єру вже впродовж 13 років. А відтак і сумно стає при думці, що невдовзі доведеться-таки почепити ковзани на цвях. Цього року, до речі, він дійшов до однієї з вершин, прагнув якої віддавна: вперше за часи швейцарської «одіссеї» Ширяєва його клуб — «Берн» — виграв чемпіонат у вищій лізі. «До цього я мав лише «малі» нагороди — кілька медалей, здобутих у першій лізі Швейцарії», — каже Валерій Вікторович.

      А час іде. 26 серпня уродженцеві Нижнього Тагіла виповниться вже 40, а позавчора він знову поїхав на чемпіонат світу як капітан збірної України, цього разу — ще й як граючий тренер. Олександр Грибанов, упорядник статистичного сайту «Українська хокейна агенція» (www.hockey.org.ua) говорить про цього захисника так: «Я дуже високої думки про Ширяєва як про гравця і як про людину. З таким ставленням до справи він і в 50 гратиме краще за деяких випускників школи «Сокіл». При цьому Валерій не страждає на «зіркову хворобу» — завше вислухає, не відмахнеться, пояснить свою точку зору».

      — Як відзначили швейцарське «золото»? — запитую Валерія.

      — Поздоровлення, вшанування супроводжували нас дуже довго. З уболівальниками «Берна» спілкувалися до восьмої ранку.

      — Але, певно, найціннішою для вас перемогою був золотий виступ дорослої команди СРСР на першості світу у Швеції 1989 року? — запитую дворазового переможця першостей світу, володаря бронзової медалі чемпіонату СРСР ще у складі київського «Сокола»-1985.

      — Ні, не те. (Усміхається). Мій головний тріумф стався раніше, за шість років до «шведських» подій. Коли ми, юнацька збірна СРСР, змогли вибороти найвищі нагороди чемпіонату світу в Ленінграді.

      — З якими думками ви приїздите зараз із уже майже рідної Швейцарії до Києва?

      — Рідний дім для мене — тут, у Києві. Коли повертаюся сюди, мене охоплює така радість, яку важко навіть пояснити. Зустрічаюсь із друзями, знайомими, приятелями, розмовляю рідною мовою, а відтак і настрій поліпшується. На ігри, на тренування приходиш, як на свято. І це не тільки у мене, а і в багатьох  хлопців-збірників.

      — Виступ за збірну України на цьогорічному чемпіонаті світу буде останнім для вас?

      — Не люблю про це говороти. Хокей — узагалі спорт великого ризику. Як у гравця, в мене є ще контракт у клубі вищої ліги Швейцарії, кар'єру збирався завершувати саме в цій країні. А там сезон тривалий, тому ще подивимось, як воно буде.

      — Були чутки, нібито Валерій Ширяєв збирається змінити громадянство на швейцарське...

      — Насправді, поки що нічого конкретного сказати не можу. Чутки чутками, а процес цей навіть якщо піде, як мінімум на рік може затягнутися. А ви обов’язково приходьте  зустрічати нас після чемпіонату!

      — Бажаємо вам успіху в Чехії!

      — Дякую.

      P.S. Сьогодні о 15.15 збірна України проведе в Остраві перший матч групового турніру чемпіонату світу проти команди Словаччини, підсиленої в останній момент енхаелівцями Бондрою, Хоссою та Харою.