Він ніяк не може призвичаїтись до нового імені. Трохи дивно — молодь, з якою, здається, він тільки-но на рівних шайбу по льоду жбурляв, звертається до нього вже: «Валерію Вікторовичу». «Яке довге ім’я...» — подумки розмірковувує Ширяєв. Справді, капітана хокейної збірної України і тренери, і партнери, і друзі, й уболівальники знають під простим «позивним» Вал, навіть у Швейцаріїї, де він продовжує спортивну кар'єру вже впродовж 13 років. А відтак і сумно стає при думці, що невдовзі доведеться-таки почепити ковзани на цвях. Цього року, до речі, він дійшов до однієї з вершин, прагнув якої віддавна: вперше за часи швейцарської «одіссеї» Ширяєва його клуб — «Берн» — виграв чемпіонат у вищій лізі. «До цього я мав лише «малі» нагороди — кілька медалей, здобутих у першій лізі Швейцарії», — каже Валерій Вікторович.