Глюкометр без глюків і проколів

В останні роки вітчизняні лікарі–ендокринологи все частіше чують від пацієнтів прохання: «Підкажіть, де можна купити прилад, який вимірює рівень цукру в крові без проколювання шкіри? Ми десь чули, читали, що за кордоном уже розробили такий аналізатор». Найчастіше безболісною технологією цікавляться батьки діточок, хворих на діабет. Дорослим важко дивитися на поколоті пальчики малят. І батьки нерідко готові піти на будь–які витрати, тільки б зробити життя дітей більш комфортним. Утім лікарі (принаймні ті, з якими довелося спілкуватися журналістці «УМ») або нічого не знають про такі розробки, або кажуть, що на території України таких приладів точно не знайдеш. Тож ми спробували з’ясувати, що це за безкровні глюкометри, чи справді вони можуть замінити тест–системи, які використовують сьогодні, скільки вони коштують та чи можна їх придбати в межах України або сусідніх держав.

10—12 проколів за день — пальці не витримують

У всьому світі людям, хворим на інсулінозалежний цукровий діабет, доводиться розв’язувати важливе питання — як щодня виконувати рутинні маніпуляції і при цьому мінімально травмувати шкіру. Річ у тім, що багатьом пацієнтам із таким діагнозом потрібно щодня вимірювати рівень цукру в крові та відповідно до отриманих показників регулювати ін’єкційну дозу інсуліну. Небезпеку становить як занадто низький, так і зависокий рівень глюкози, тому від точності вчасно проведених тестів нерідко залежить не просто здоров’я, а й життя людини.

Як дізналася «УМ» від Наталії Ковач — мами півторарічної дівчинки, хворої на діабет, — аналіз доволі простий, якщо вдома є спеціальні експрес–тести для діабетиків. Треба зробити маленький прокол на пальці руки, отримати краплю крові, розмістити її у заглибленні тест–смужки та зачекати, поки прилад покаже результат. А тоді розрахувати, скільки саме інсуліну треба вколоти в м’яз. Або, навпаки, швиденько дати дитині солодкого чаю або цукерку.

Тим людям, які навчилися добре контролювати власний «цукор», вистачає одного вимірювання на день. Але, як зазначає головний дитячий ендокринолог МОЗ України, президент Асоціації дитячих ендокринологів України Наталія Зелінська, є й такі пацієнти, у яких цей рівень упродовж декількох годин то «зашкалює» вище нікуди, то падає «нижче плінтуса», загрожуючи миттєвою смертю. Такі люди мусять робити по 10–12 і більше вимірювань на день, а це ніякі пальці не витримають. Якщо застосовувати старі моделі проколювачів, на шкірі залишаються сліди, мікроранки болять і заважають людині виконувати звичайну домашню роботу. Особливо якщо в людини важка форма діабету, коли невеличкі подряпини та неглибокі ранки загоюються дуже довго та завдають багато клопоту.

На жаль, усі способи визначення рівня глюкози в крові, які широко застосовують пацієнти (як у лікарні, так і в домашніх умовах), обов’язково передбачають прокол шкіри та взяття краплі крові. Ці методи називають інвазивними (від латинського слова invasio — «вторгнення»). Єдиним більш–менш прийнятним варіантом на сьогодні можна вважати глюкометри нового покоління, які мають у комплекті спеціальну ручку–проколювач із дуже тонкою та гострою голкою. Такий прилад майже безболісно робить прокол на шкірі та забирає зовсім маленьку, практично непомітну крапельку крові.

«Годинник» без голки: пищить при критичному рівні глюкози

Великий попит на принципово інші тест–системи і шалені прибутки в разі успіху новації стимулюють науковців усього світу до пошуків ефективної, точної і, бажано, безкровної діагностичної системи для діабетиків. Утім більшість розроблених тест–систем або коштують дуже дорого, або мають хибний результат, або мають непередбачувані побічні ефекти.

Так, група компаній «Ремедіум» інформує, що каліфорнійська фірма ще в 2002 році випустила глюкометр GlucoWatch Biographer, який може вимірювати рівень глюкози в крові без застосування голок, тобто не проколюючи шкіру. Прилад можна носити як годинник, на руці. А рівень цукру вимірюється через шкіру за допомогою слабкого електричного імпульсу. І хоч розробка американських учених — це справжній технологічний прорив, навряд чи безкровний прилад зможе повністю замінити стандартні засоби «з проколами».

По–перше, прилад слід довго прогрівати та калібрувати (налаштовувати) за результатами звичайних тест–смужок перед початком використання. По–друге, у половини користувачів глюкометром–годинником виникає шкірне подразнення у відповідь на струм. По–третє, клінічні дослідження виявили неприємну річ: прилад часто видає неточні дані. Його показники часом на цілих 30% відрізнялися від показників традиційних тест–смужок. Ну й останній недолік — зависока ціна для приладу, який дає настільки велику похибку: 600—800 доларів коштує сам прилад, 5 доларів — один сенсор (а сенсори треба замінювати кожні 12 годин). Таким чином, користування глюкометром–годинником обійдеться у кругленьку суму, яку може собі дозволити не кожна родина.

Лікар із сайту медичних консультацій он–лайн «Доктор.ру» зазначає, що в країнах колишнього СРСР та в більшості європейських держав глюкометр–годинник не продається. Пристрій зареєстрований, тобто має дозвіл для продажу й застосування, тільки у США та Великобританії. Причина — прилад не дуже надійно визначає рівень цукру в крові, тому потенційно несе більше небезпеки, ніж користі.

Деякі пацієнти з Росії, України та інших пострадянських країн фактично нелегально привезли пристрій зі Штатів, спокусившись на «безкровну» рекламу. Але їхні відгуки на сайті діабетичних новин не назвеш позитивними.

«У мене з’явився Glucowatch G2 місяць тому, — пише Костянтин. — Його придбав для мене друг, який уже давно живе у Штатах. Але навіть йому це було не зов­сім просто. Пристрій продається тільки за рецептом лікаря, так що другові довелося домовлятися з лікарем, щоб той виписав рецепт. У Москві такого пристрою немає і замовити неможливо. Як у Європі — не знаю, але в будь–якому разі, треба шукати й домовлятися з тими, хто там мешкає. Я купував прилад, здебільшого для того, щоб контролювати нічний «цукор». Дуже допомагає, вся ніч як на долоні. Якщо рівень критичний, пищить будильник. Я не шкодую про покупку, але повинен звернути увагу на ряд мінусів.

Весь період роботи (13 годин) бажано проводити без фізичного навантаження і в приміщенні, найменша поява поту зупиняє роботу. Якось треба було терміново поїхати у справах, сів у машину, мотався години півтори, так цей гад просто відключився, і все! А за графіком мав працювати ще годин п’ять... Тому я одягаю «годинник» або на ніч, або коли цілий день сиджу в офісі.

GlucoWatch більш–менш точно дає результат при дотриманні суворого режиму харчування. Але якщо взяти багато вуглеводів і, відповідно, уколоти під них багато короткого інсуліну, прилад починає видавати повну лажу (іноді занижує на 4–5 ммоль!). Доводилося калібрувати, тобто вводити в нього знову результат глюкометра. Через 10 хвилин прилад починав нормально працювати.

Зауваження щодо індикатора: екран не має підсвічування! Коли вночі пищить — вкрай незручно, нічого не видно. Мій загальний висновок такий: для людини з поганою компенсацією (на етапі, коли не особливо важливо 6 або 9 ммоль у тебе) — це велика допомога. А хто компенсований добре, тут уже такі похибки не проходять».

Діабетикам допоможе медичне тату?

GlucoWatch — єдиний на сьогодні безкровний глюкометр, про який можна знайти багато відгуків користувачів. Схожий прилад під назвою Pendragon виробництва швейцарської фірми кілька років тому був популярним у країнах Європи, але зараз про нього нічого не чути. Інші, не менш привабливі «цікавинки» поки не запущені в серійне виробництво, а деякі взагалі припадають пилом у базах перспективних проектів. Коли вони з’являться в продажу і чи з’являться взагалі — поки невідомо.

Так, потужна компанія з Кембриджа, штат Массачусетс, розробляє прилад під назвою SonoPrep. Це сенсор–датчик, імплантований під шкіру. Він і визначає рівень «цукру» у крові. Після цього радіочип передає дані на зовнішній пристрій — глюкометр, який чіпляється на поясі. До слова, замість глюкометра дані від чипа може приймати звичайний багатофункціональний мобільний телефон.

Тим часом група фахівців Массачусетського технологічного інституту під керівництвом Майкла Страно створила принципово нову методику вимірювання «цукру» в діабетиків. Йдеться про спеціальне татуювання за допомогою нанотехнологій, повідомляють «Медновини».

Дослідники розробили сенсор на основі вуглецевих нанотрубок. Вони покриті полімером, який флуоресціює (світиться) за наявності молекул глюкози. Фізіологічний розчин із такими сенсорами можна наносити діабетикам під шкіру у вигляді татуювання. І чим більшою буде концентрація глюкози в крові, тим яскравішою буде флуоресценція медичного тату. Для більшої зручності учені сконструювали невеличкий пристрій, схожий на наручний годинник. Він опромінює сенсори довгохвильовим інфрачервоним світлом і визначає інтенсивність світіння сенсорів.

Один із розробників Пол Бероун відзначив, що на відміну від деяких інших речовин, вуглецеві нанотрубки не руйнуються під впливом світла. Завдяки цьому сенсорне татуювання для вимірювання «цукру» крові можна використовувати безперервно тривалий час.

ЩО Ж РОБИТИ?

Коли пацієнти скаржаться на поколоті пальці та просять знайти для них безкровний глюкометр, українські лікарі–ендокринологи можуть тільки розвести руками. І дати кілька порад, як комфортніше робити щоденні аналізи, щоб ці проколи не турбували людину:

1. Не протирати шкіру спиртом.

2. Використовувати по черзі всі 10 пальців (зокрема і великий, і мізинець).

3. Робити прокол не на верхівці пальця, а ближче до бічної поверхні (там менше нервових закінчень, більше судин, швидше заживає тощо).

4. Користуватися пристроєм для проколу (автоланцетом) із регульованою глибиною проколу. Робити глибину мінімально можливою для отримання достатньої краплі крові.

5. Різним глюкометрам потрібна різна за розміром крапля крові. Застосовуйте той прилад, де крапля менша, а голка для забору матеріалу — тонша.

6. Пальці руки, з якої будете брати кров, треба вимити з милом, погріти під струменем теплої води, насухо витерти й декілька разів енгергійно потрусити. Це потрібно, що кров прилила до кінчиків пальців, і з них було легше взяти аналіз.

ДО РЕЧІ

За інформацією американського діабетичного сайту Ріка Мендози, активні дослідження в галузі неінвазивних глюкометрів сьогодні проводяться у штаті Пенсильванія, містах Портленд та Сан–Дієго, а також у Німеччині, Англії, Ірландії та інших країнах.