Скільки коштує добро?

Добро коштує дорого. Про це вам розкаже і мати, яка намагалася збирати гроші на лікування дитини, і благодійник, який був готовий цими коштами поділитися. Бо навіть такі делікатні почуття, як милосердя і вміння співчувати, держава примудрилася обкласти податками.

Ось реальні приклади. «Нещодавно ми оплатили операцію дитині, — розповідає Анатолій Заболотний, директор Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України». — Власне, операція коштувала 170 тисяч гривень, а податку ми заплатили 30 тисяч. А це — три слухових апарати для дітей із вадами слуху. Або п’ять малюків із ДЦП, які змогли пройти курс лікування у спеціалізованій клініці. Або десять пенсіонерів, яким потрібна допомога ліками. І нам хотілося б, щоб ці гроші ефективно працювали для людей». «У нашого фонду є проект, який називається «Обери серцем», — додає Ганна Старостенко, президент Фонду братів Кличків. — Цей проект покликаний підтримувати студентів, які обрали непопулярні, але дуже важливі для суспільства професії, наприклад у галузі екології, археології, природничих наук, філософії тощо. За видатні досягнення у вивченні цих дисциплін ми призначили сто стипендій по 5 тисяч гривень кожна. Але з кожної стипендії ми мали заплатити 15% податків! І якщо студентам ще можна пояснити, чому їхня винагорода на 750 гривень менша, то дітям розтлумачити ці законодавчі тонкощі дуже важко». Такий ось парадокс. Роль благодійних організацій у тому, щоб підтримати державу там, де вона сама не спроможна виконувати свої функції належним чином. А дяка за це — непомірні побори. «Чудово, що знаходяться добрі люди, які готові пожертвувати свої кошти, енергію, любов. Але цю любов, виявляється, потрібно ще й оподаткувати, — обурюється народний депутат Леся Оробець. — І цей податок на любов, напевне, — найжорстокіше, що є в нашій благодійній системі».

Тривалий час із такою несправедливістю благодійники мирилися. А два роки тому вирішили об’єднати свої зусилля, щоб розробити та подати на розгляд Верховної Ради принципово нове законодавство, яке б захищало і тих, хто потребує допомоги, і тих, хто готовий нею ділитися. Два таких законопроекти «Про благодійництво та благодійні організації» і «Про внесення змін до деяких законів України (щодо зменшення податкового навантаження на набувачів благодійної допомоги)» вже подано до парламенту. А в середу одинадцять найбільших в Україні доброчинних фондів підписали меморандум, щоб сприяти якнайшвидшому ухваленню цих законопроектів.

Вищезгадані документи не тільки суттєво послаблять податковий тиск на доброчинців та набувачів пожертв, а й зменшать бюрократичні перепони в реєстрації та діяльності благодійних фондів. Наприклад, в Україні сьогодні, в принципі, неможливо заснувати доброчинну організацію за заповітом (на зразок Фонду Нобеля). Система управління такими організаціями дуже громіздка: наглядова рада, правління, дирекція, обов’язкові загальні збори членів — для невеликого фонду непідйомний «вантаж». До того ж благодійник ніяк не захищений від шахраїв. «У новому законі більш детально прописані форми контролю доброчинців над своїми пожертвами, — пояснює Ганна Стростенко. — Наприклад, ми не можемо повернути свої кошти, якщо раптом виявиться, що гроші використані не за призначенням. Бо з випадками шахрайства у благодійності, на жаль, доводилося зіштовхуватися. Наприклад, торік, у розпал кризи, з’явилося багато організацій і людей, які під егідою збору коштів на доброчинність просто видурювали гроші для власних потреб».

Долучатися до підтримки законопроектів підписанти меморандуму закликають й інших благодійників, а також тих, від кого безпосередньо залежить майбутнє благодійної справи. «Ухвалення цих законів, — каже Олександр Максимчук, голова правління Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000», юристи якого брали активну участь у розробці законопроектів, — це іспит і для держави, і для депутатів, і для уряду. Бо голосування за них буде голосуванням за доброту, прозорість і майбутнє».

ДО РЕЧІ

Меморандум на підтримку нового благодійного законодавства підписали фонди «Східна Європа», «Відродження», «Україна 3000», «Карітас України», Олександра Фельдмана, Віктора Пінчука, братів Кличків, Арсенія Яценюка Open Ukraine, Ріната Ахметова «Розвиток України», Олени Франчук «АнтиСНІД», Святослава Вакарчука «Люди Майбутнього».

ВАЖЛИВО ЗНАТИ

Парадокси української благодійності

* Інвалід має сплатити 17,6% вартості візка, якщо його подарував доброчинний фонд, а не родич.

* Мати та батько, які збирають через смс пожертви на термінову операцію дитині, мають із кожної отриманої гривні віддати 36 копійок податку.

* Створити благодійну організацію в Україні складніше і дорожче, ніж бізнес–компанію. Строки реєстрації довші в середньому в 15 разів, а вартість послуг реєстрації у 2–3 рази дорожча.

* В Україні частка благодійних пожертв у ВВП втричі менша, ніж у Туреччині.

* У нашій країні — 11 тисяч доброчинних організацій, що в чотири рази менше, ніж у Польщі.

* 12,9 мільйона українців потребували благодійної допомоги у 2008 році, здебільшого на лікування. Лише 300 тисяч із них змогли її отримати.

* Обласним та місцевим благодійним організаціям заборонено надавати допомогу в інші регіони.