Музичний манекен

The Maneken — проект колишнього діджея Євгена Філатова (тоді він був відомий як Dj Major), який довгий час працював аранжувальником відомих українських поп–співаків. Три роки тому Женя серйозно вирішив стати сам собі артистом і почав працювати під псевдонімом The Maneken, тим самим посилаючи месидж, що його проект — усього лише модель, що мінятиме музичне вбрання. Перший альбом — нью–диско, фанк, соул, джаз, наступні пошуки — електронно–рокові ліричні композиції. Видається, The Maneken — це альтерего сучасного суспільства: мінливої маси, що знаходиться в постійному русі й пошуку.

Із Женею ми зустрілися у його студії на Глибочицькій, у самому серці подільського індастріал, і завели розмову про сучасну танцювальну музику, її електронне наповнення, комп’ютеризацію цього ринку й причини незначної популярності електронного напряму в Україні.

«Я навіть не знаю нот»

— Женю, яка тонка грань проходить між діджеєм і музикантом, який пише електронну музику?

— Це не тонка грань, це одна лінія. Та людина, яка створює музику, — стоїть біля її витоків, а діджей — той, хто доносить цю музику до слухачів у клубах. Хоча людей, яких ми звикли раніше називати діджеями, зараз уже так важко назвати. Зараз є маса музикантів, які пишуть свої альбоми, запрошують музикантів, вокалістів, розвиваються як повноцінні артисти і навіть займають зі своїми композиціями перші рядки в хіт–парадах, хоча під час своїх гастролей можуть грати саме діджей–сет. Тому клубна музика, танцювальна, зараз може відноситись до категорії поп.

— Перед тим як започаткувати The Maneken, ти був аранжувальником і бек–вокалістом.

— Ні, бек–вокалістом я не працював. Я працював у музичному продакшені, де займався створенням аранжувань, реміксів. При цьому мені доводилося грати на всіх інструментах, крім струнних і духових, і навіть деяким артистам я прописував бек–вокал. Так, я працював із Світланою Лободою, Юлією Нельсон, Ані Лорак, Наталією Могилевською, Гайтаною, Тіною Кароль, Альоною Вінницькою, Філіппом Кіркоровим та багатьма іншими. Зараз готую великий альбом Джамалі, це буде різна музика з елементами джазу, року, фанку, електронної музики.

— Що спонукало тебе зайнятися електронним сольним проектом?

— Я би не назвав музику, яку пишу, електронною. Дехто порівнює її з Jamiroquai або з Майклом Джексоном. Це музика, яка подобалася мені з дитинства — соул, джаз, фанк, R&B. Я — мультиінструменталіст та композитор, можу писати музику будь–якого напряму.

— Казати, що «я пишу музику будь–якого напряму», звучить надто широко, все — це як ніщо.

— Давай я на прикладі покажу, і побачиш, наскільки це різні напрями (ставить кілька композицій: перша — лірична, інша — танцювальна. — Авт.). Музику я записую з групою, при тому — створюю її на комп’ютері, використовуючи також звуки, які є в музичних програмах, а також записую аналогові синтезатори 70—80–х років. Усе це заплутаний процес. Тому казати, що я створюю лише електронну музику, — не надто коректно.

— Я знаю, ти маєш технічну освіту. А чи є в тебе музична?

— Ні. Я навіть не знаю нот. Хоча у мене мама — викладач консерваторії, професор, а тато — професор кафедри ударних інструментів.

«Електронна музика в Україні — не дуже розвинений напрям»

— Ти освоїв специфічний музичний інструмент — i.m.table (interactive media table, тобто інтерактивний медіа–стіл, інформація з якого зчитується за допомогою спеціальних кубиків–маркерів. — Ред.). Наскільки я розумію, це рекламний продукт київської студії Front Pictures, який вони хочуть просунути на ринку. Наскільки часто ти працюєш з цим інструментом?

— Коли домовляються про гастролі, організатори можуть обрати різні формати мого виступу. Це може бути концерт, на якому я сам виступаю і як вокаліст, і перкусіоніст, і клавішник, і діджей або вокаліст із великим бендом із десяти музикантів, або ж електронний перформенс — i.m.table show. Останнє більше підходить під видовищні заходи, наприклад я виступав на «Виставці мільйонерів» у Москві або на Казантипі. Принцип роботи i.m.table в тому, що всі партії розписані на кубиках–маркерах, які мають унікальну наклейку, і коли ви ставите їх на стіл, усю інформацію зчитує інфрачервона камера. Це як на касі супермаркета.

— Нещодавно ти підписав контракт із французьким лейблом DJ Center. Як ви вийшли на цю компанію?

— Свій перший альбом два роки тому я видав у Парижі. Цього року команда проекту The Maneken їздила на всесвітньо відому музичну виставку Midem, що проходить у Каннах. Було дуже багато перемовин, ми обрали найбільш цікаву пропозицію від компанії DJ Center. Ми підписали контракт на видання до кінця 2010 року 10 цифрових максі–синглів із моїми електронними композиціями. Також вони ексклюзивно продаватимуть концерти The Maneken на території Європи. Серед артистів, з якими працює ця компанія, такі відомі електронні виконавці, як Девід Вендетта, Денніс Феррер, Марк Найт та інші.

— Чи будуть релізи на дисках?

— Він уже продається в Україні, ми його випустили на власному лейблі. Те, що стосується французького лейблу, буде на цифрових носіях, оскільки фізичні відмирають, і за їхній випуск неохоче беруться. Їх можна буде скачати платно з сайтів магазинів iTunes, Amazon, головного діджейського порталу Bitport та ще більш ніж із 150 сайтів, які продають музику. До речі, один із моїх треків увійде в компіляцію La Troya Ibiza Summer Hits, La Troya — це відома вечірка на Ібіці.

В Україні свій перший альбом я видав на лейблі Lavina Music. А потім створив свій власний лейбл Major Music Box, зрозумівши, що особливих зусиль до цього докладати не треба: в мене є дистрибуція, диски я замовляю і друкую сам.

— Ти досить довго й плідно працюєш — у клубах, на фестивалях. Чи можеш охарактеризувати особливості електронного напряму в Україні? Чи є така музика в нас достатньо популярною?

— Насправді, це не дуже розвинений напрям. Я його вибрав на свій страх і ризик, позиціонувавши себе більше як європейського артиста, та й моя музика на сто відсотків англомовна і всі творчі прояви не пов’язані із розвитком шоу–бізнесу в нашій країні за останні 10 років. Але я дивлюся на український ринок із великою надією.

У світі танцювальна музика завойовує перші позиції світових чартів. Світова тенденція схильна до того, що електрона музика рулить. Гарний приклад — це Леді Гага або той же Depeche Mode.

—  Наскільки The Maneken довготривалий проект? Чи ти збираєшся його міняти на щось, рухатися в іншому напрямі?

— Концепція The Maneken — змінювати музичні стилі. Зараз мені подобається ліричний рок кінця 70–х. Як показує фокус–група, у мене все добре виходить. Тому наступний альбом The Maneken міститиме відмінну від попереднього музичну «колекцію». Але головний вектор — відбутися не лише як артист, а як саундпродюсер, композитор і співвласник майбутнього продюсерського центру.

— Нещодавно в Києві був, за окремими даними, відомий діджей, бойфренд Мадонни Хесус Лус. Наскільки це знакова фігура в електронній музиці?

— Я не чув про такого. Перша новина яка була? Те, що він хлопець Мадонни? Ну тому він тепер і може бути відомим діджеєм.

— Наскільки легко–важко просунутися на клубному ринку тим, хто не має потрібних зв’язків? 

— Інтернет, соціальні мережі — хороші ресурси, щоб показати себе. Знаєте такого виконавця Наггано? Ця людина дуже відома в мережі «Вконтакте», і це пішло через інтернет. Ви знаєте групу «Пятница»? Ось вам прецеденти, як без грошей музика розходиться і працює. Все залежить від таланту виконавця та його активної діяльності. Випустити свій трек зараз не так уже й важко. Але чи варто? Треба планомірно, щоденно працювати — в області піару, концертів, генерального менеджменту.

За тиждень у світі виходить близько двох тисяч нових треків. Їх можна писати на лептопі в потязі. Хоча дійсно існують зірки, які роблять так, як ніхто цього не робить. Дехто — як Тієсто, їздить зі своєю командою, вантажівками техніки, працює як повноцінний артист, а дехто — здебільшого це діджеї, їздять із сумкою дисків і менеджером. Прецедент того, як електронна музика стає популярною — 23–річний шотландець Кельвін Харріс, який підписав контракт із Sony Music. Я свій перший альбом написав два роки тому й видав у Росії, Франції, Україні, дистрибуція дійшла навіть до Японії. За рік роботи моєї команди над цим проектом в Україні я став співаком року за версією журналу Elle.

ДОСЬЄ «УМ»

The Maneken — Євген Філатов

Народився 28 травня 1983 року в Донецьку. Композитор, саундпродюсер, діджей і мультиінструменталіст. Став відомий у Донецьку як DJ Major. Першою відомою роботою Філатова став ремікс на композицію Belle дуету Smash. Писав музику для реклами Samsung, UMC, Nissan, Life, Skittles, Salamander, Pedigree та ін. Його музику використовують у заставці «Факти тижня з Оксаною Соколовою» (ICTV). У 2008 році Філатов випускає The First Look — дебютну платівку проекту The Maneken. Його третій кліп на пісню These Lines повністю заснований на 3D–графіці. Останній кліп на пісню Sunbeam Girl знімав відомий український оператор Сергій Михальчук («Мамай», «Коханець»).