«А ви забули 2005 рік?»

Троє працівниць районної телерадіокомпанії «Гадяч» — редактор Наталя Мироненко, ведуча програм Ольга Зінченко та звукооператор Юлія Крамаренко — написали листа заступниці глави адміністрації Президента й колишній колезі по радіожурналістиці Ганні Герман. Однак його авторки не прагнуть вставити свої п’ять копійок у дискусії про свободу слова, які так полюбляє пані Ганна. І не запитують її, чи існує в Україні за «нової–старої» влади тиск на ЗМІ та чи впроваджується цензура. Бо ж про все те жінки з райцентру Гадяч знають краще, ніж сьогоднішні завсідники Банкової...

На килим до нового «хазяїна» району

Після призначення керманичем району «регіонала» Володимира Бесєди, котрий на виборах був довіреною особою Віктора Януковича в окрузі №153, директор телерадіокомпанії «Гадяч» Іван Юревич написав заяву про добровільну відставку і 5 травня був звільнений «за згодою сторін». Пішов фактично «в нікуди», у безробітні, але не жалкує. «Робити те, що суперечить моїм поглядам і політичним переконанням, все одно не зміг би», — зазначив Іван Юревич в розмові з «УМ».

А вже 14 травня його колишніх підлеглих викликали в кабінет голови райдержадміністрації. В розмові також брали участь голова райради, соціаліст Анатолій Цимбал і новопризначений директор ТРК «Гадяч», очільник районного осередку Соцпартії Василь Глухота. Тон задавав новий «хазяїн» району Володимир Бесєда, котрий, як кажуть, із порога запропонував працівникам ТРК також звільнитися «за згодою сторін». Та яка може бути «згода», коли роботи за фахом молодим жінкам сьогодні в Гадячі вдень із вогнем не знайдеш?

Тож редактор Наталя Мироненко наважилася сказати, що вона сама виховує трирічного сина. Роздратований таким «зухвальством» пан Бесєда порадив «не хорохоритися», бо від звільнення за скороченням штатів через обмежене фінансування навіть «мала дитина не спасе». І взагалі, мовляв, хіба «забули 2005 рік»? «Філологічний факультет педагогічного вишу я закінчила у 2000 році, — каже «УМ» Наталія Мироненко. — Відтоді п’ять років, доки не влаштувалася на ТРК, працювала за фахом тільки на підміні, вела консультативні години. Повноцінної вчительської ставки в місті для мене так і не знайшлося, бо ж прилаштовували на них тільки тих, хто ближчий начальству. Тепер же, коли в райдержадміністрації нам «пригадали» навіть 2005 рік, то, мабуть, і прибиральницею ніде не візьмуть». Однак представник іншого засновника компанії –– голова райради Анатолій Цимбал запевнив власкора «УМ», що згадані побоювання працівників «Гадяча» безпідставні. Мовляв, компанію «через коліно ламати ніхто не буде», районне радіо «не замовкне» за жодних обставин, а з його працівниками поведуться «по–людськи». Хоча ту розмову в кабінеті голови райадміністрації також добре пам’ятає.

«Мабуть, тоді Володимир Миколайович сказав щось необачно, — каже Анатолій Цимбал. — Та проблема коштів справді існує, скорочувати бюджетні витрати доводиться ж не від хорошого життя. Судіть самі. На останній сесії ми виділили районному радіо на цей рік 50 тисяч гривень, районній газеті — 100 тисяч, а «просили» вони майже вдвічі більше. При цьому п’ять працівників «Гадяча» забезпечують 1 годину 27 хвилин радіомовлення на тиждень, 12 співробітників редакції районної газети випускають її двічі на тиждень. В обох колективах, крім керівників і журналістів, є свої бухгалтери, друкарки, прибиральниці. Чи можемо закривати очі на таке дублювання, не думати про економію коштів? Тому й лунали пропозиції скоротити штати чи об’єднати газету й радіо в єдиний інформаційний центр району, як це зробили наші колеги, скажімо, на Луганщині. Та остаточне рішення приймемо тільки після того, як вислухаємо всі зацікавлені сторони».

Водночас, проконсультувавшись із юристами, працівники ТРК вирішили «добровільно–примусових» заяв не писати. Та вже незабаром на зборах співзасновників за участю згаданої «трійки» (Бесєди, Цимбала і Глухоти) ухвалюється рішення: 2,75 штатної одиниці компанії скоротити. Звісно, під гільйотину скорочення потрапили саме «відмовники» — редактор, ведуча програм і звукооператор. Їх уже офіційно попередили про звільнення, реальний відлік якого почнеться після передбаченого законом двомісячного «відробітку». За новим штатним розкладом, у ТРК залишаються тільки одна «повна» ставка директора, чверть ставки бухгалтера і половина ставки прибиральниці.

«Щоб помилок не було»

Такою є, так би мовити, зовнішня фабула подій. Їхнє глибше підґрунтя вперше «засвітили» місцеві «нашоукраїнці». В оприлюдненій 18 травня на сесії райради заяві цієї фракції йдеться про «спроби звільнення нелояльних до нинішньої влади журналістів ТРК «Гадяч», вчинення тиску на працівників ЗМІ, запровадження цензури та переслідування громадян за політичні переконання». На що директор компанії, також районний депутат Василь Глухота «парирував»: мовляв, рішення, що давати в ефір, приймає директор ТРК, а «витрачати 35 хвилин ефірного часу на читання інформації з підручника просто нерозумно і недоцільно». Стосовно ж якихось репресій, то пан Глухота порадив депутатам–опонентам, які раніше очолювали виконавчу владу району, згадати про те, як вони діяли п’ять років тому...

Пізніше у телефонній розмові з власкором «УМ» Василь Олександрович лише підтвердив свою позицію. «Цензура матеріалів? — перепитав пан Глухота. — Як директор я ж повинен слідкувати, щоб помилок не було. Тому сідаємо разом і слухаємо передачі до ефіру — кільком людям простіше виловлювати якісь неув’язочки. От, скажімо, недавно при підготовці матеріалу переплутали посади. Я ж просто більше знаю, і коли щось підказую — хіба то цензура? А скорочення ініціювали наші засновники. У цьому році компанії з районного бюджету виділено значно менше коштів, ніж торік. Мені також не хотілося працювати самому. Тим більше що прийшов у нормальний колектив, який уже багато чого вміє і з яким, вважаю, в нас немає непорозумінь. Ні, цензури тут не бачу. А щодо заяв різних, то вважаю, що журналісти не повинні бути заполітизованими».

Про жертв сталінщини? Краще про велосипеди...

Наталя Мироненко згадує, як, підготувавши радіопередачу до Дня Перемоги, вона наразилася на вимогу директора зняти фразу про те, що «зловісну роль у її розв’язанні відіграли вожді двох тоталітарних режимів — Гітлер і Сталін». Не сподобалися пану Глухоті й визначення «радянсько–німецька війна», згадка про Україну як «суб’єкт боротьби двох тоталітарних режимів», «трагедію бездержавної нації»... Мовляв, українці жили тоді у складі спільної дер­жави — Радянського Союзу, а слухачам–ветеранам такі визначення не сподобаються. І це при тому, що головний герой тієї передачі — земляк–фронтовик — своєю відвертою розповіддю фактично підтверджував сказане журналісткою...

Через тиждень директор ТРК «прослуховував» нову передачу Наталі Мироненко, підготовлену до Дня пам’яті жертв політичних репресій. І цього разу в нього виникло ще більше претензій: «Ви розумієте, в яких умовах живете? Розумієте, що в державі змінилося багато чого? Зараз прийшла інша влада!». Зрештою, «редакторська правка» директора закінчилася тим, що ця передача взагалі не з’явилася в ефірі. Саме її на сесії райради керівник ТРК «Гадяч» назвав задовгим «читанням інформації з підручника». То, певно, його замінили шедевром досвідченого спеца?

Слухаємо запис того ефіру з директорською заміною «крамольної» передачі про жертв сталінського терору на «інформаційний блок», підготовлений Василем Глухотою. «Заглавне» повідомлення в ньому — про засідання Ради регіонів при Президентові Януковичу. А найвагомішим віддзеркаленням місцевих подій стала майже десятихвилинна розповідь директора ТРК про... користь їзди на велосипеді. Мешканцям сільського району, мабуть, справді надважливо дізнатися про те, що «збагачене киснем і аероіонами свіже повітря парку змусить вас забути про головний біль і смог», а «через декілька тижнів їзди на велосипеді зможете відчути, як зміцніли ваші ноги. І якщо раніше доводилося їх волочити, то тепер інколи хочеться куди–небудь застрибнути».

Гільйотина як засіб «економії»

Чи варто за таких умов сподіватися на реальний інтерес слухачів і рекламодавців, а значить, і на поповнення скарбнички комунальної ТРК з інших, окрім районного бюджету, джерел? Зрештою, чи справді такою суттєвою виходить економія коштів унаслідок скорочення? Судіть самі. Місячна зар­плата «скороченого» редактора сягала приблизно 900 гривень, а ведуча програм і звукооператор вдовольнялися половинками ставок, які тільки наближалися до 400 гривень. Отже, разом вони щомісяця «об’їдали» районний бюджет на суму ледь більшу за півтори тисячі. Позбавлення такого фінансового «тягара» справді вирішує проблему економії для бюджету наф­тогазоносного району?

Не кажучи вже про те, що раптом чомусь «відпало» питання про можливе об’єднання ТРК із районною газетою й аналогічні скорочення в останній, на діяльність якої з бюджету виділяють значно більше грошей. Отже, йдеться зовсім не про економію коштів...

Власне, «націлюючи» своїх підлеглих на «добровільні» заяви про звільнення за власним бажанням після тієї розмови у кабінеті голови райдержадміністрації, новий директор ТРК «Гадяч» висловлювався з цього приводу значно відвертіше. «Ви зрозуміли, що хочуть, аби ви самі пішли у зв’язку з тим, що прийшла нова влада? — перепитував Василь Глухота редактора Наталю Мироненко. — Всіх звільняють, хто працював тоді, через те що дуже багато гріхів». Хоча, пригадує пані Наталя, і Президент Віктор Янукович, і його повпреди на місцях публічно говорили зов­сім інше. Та й новопризначений голова Гадяцької райдержадміністрації Володимир Бесєда на його представленні активу району заступником «губернатора» зазначив: «Хочу заявити про те, що люстрацій і переслідувань не буде»...