«Щастя» розбрату

У неділю ввечері на церемонії закриття 21–го за рахунком фестивалю «Кінотавр» у Зимовому театрі в Сочі роздали призи найкращим російським фільмам. Дві основні нагороди серед 13 кінокартин отримали «Перемир’я» Світлани Проскуріної (гран–прі) та «Щастя моє» Сергія Лозниці (за режисуру). За день до оголошення переможців Лозниця також отримав відзнаку Гільдії кінознавців і кінокритиків. Те, що приз за найкращу режисуру присудили стрічці «Щастя моє», у деяких кінокритиків викликало хвилю обурення. Перший ігровий фільм відомого на широтах СНД документаліста («Сьогодні ми побудуємо дім», «Поселення», «Портрет», «Пейзаж», «Фабрика») звинуватили у «рваному сюжеті», «підробці під документальність» і плагіаті російських кінокартин 90–х років. Президент фестивалю «Кінотавр» Олександр Роднянський вважає «Щастя моє» суперечливим, однак запевняє, що ніяких політичних інтересів у наданні нагороди не було. «Приз прису­джували члени журі. Давали його, виходячи з професійних критеріїв», — повідомив журналістам Роднянський.

Обурених кінокритиків, швидше за все, занепокоїло, що Лозниця — не стовідсотковий російський режисер, а для «Кінотавру» це чи не найважливіший із критеріїв. Він народився в Білорусі, за громадянством — українець, однак називає себе російським документалістом, оскільки довгий час працював у Санкт–Петербурзі. Та й сам фільм «Щастя моє», незважаючи на те, що він про Росію і про СРСР, важко зарахувати до російського кінематографу. Продюсерами картини виступили українець Олег Кохан (SOTA Cinema Group), німець Гайно Декерт (MA.JA.DE Filmproduktion) і голландець Йост де Фриз (Lemming Film). У знімальній групі переважали іноземці. Над «Щастям моїм» працювали румунський оператор Олег Муту («Смерть пана Лазареску», «4 місяці, 3 тижні, 2 дні»), петербурзький художник Кирило Шувалов («Шультес»), білоруський звукорежисер Володимир Головницький («Блокада», «Як я провів цього літа»), а також румунський актор Влад Іванов («4 місяці, 3 тижні, 2 дні»), який зіграв роль міліціонера з Москви. У невеликих епізодах засвітилися мешканці Чернігівської області, де частково знімався фільм.

Зіркам російського кінематографу перемога Лозниці теж не припала до душі. За інформацією «Комсомольской правды», Микита Міхалков, який у Каннах конкурував із Сергієм, де той представляв Україну, лише кривлячись відповів, що фільм йому «дуже сподобався». А от Федір Бондарчук критики не шкодував: «По–моєму, це сконструйований проект під іноземні фестивалі. Не буде життя у цієї кінокартини. Мені це кіно не подобається категорично. Воно зроблене з великою ненавистю до людей».

Проте фільм уже має прокатне майбутнє у 20 країнах світу. Олег Кохан повідомив, що вже є домовленості про показ «Щастя мого» в кінотеатрах Франції, Німеччини, Греції, Ізраїлі. «Це перший український фільм, який матиме справжній міжнародний прокат. Найближчим часом він візьме участь не менш як на десяти міжнародних кінофестивалях у Росії, Америці, Європі, — повідомила «УМ» піар–директор SOTA Cinema Group Світлана Машовець. — Після прем’єри в Україні у вересні 2010 року його фестивальна доля триватиме».