Віктор Пинзеник: Дві основні складові бюджетної дірки — газова та пенсійна

Відомий український фінансист, який свого часу гучно покинув уряд Юлії Тимошенко, нещодавно зробив кілька резонансних заяв. Перша з них: економічна криза в нашій державі проходить за так званим «грецьким» шляхом. Із відповідними наслідками. Борг, що стрімко зростає, та нестача державних коштів на його покриття, створюють, на думку Пинзеника, небезпечне зачароване коло.

Світ виходить, а ми входимо...

— За обсягом дефіциту державного бюджету Україна входить до світових рекордсменів. Цьогоріч його сума становить 170 мільярдів гривень, або 16% ВВП. До 57,7 млрд. грн. дефіциту (5% ВВП), задекларованого урядом, додається сума 30,5 млрд. грн., що передбачена в додатках до бюджету на рекапіталізацію банків. Ще одна частина дефіциту прихована через завищення доходів, яке можна оцінювати в 30 млрд. грн. Така ж сума піде на дотації «Нафтогазу України». Ноу–хау уряду є відсутність зафіксованої цифри видатків. 5 статей Закону про Держбюджет дозволяють уряду перевищувати понадзатверджені видатки.

— Чи можна порівнювати економічну кризу в Україні, Росії та на Заході?

— Світ виходить із кризи. Ті ризики, які були, подолані. Ключовим лишається банківський сектор. Що стосується України, то ми сьогодні перебуваємо далі, ніж рік тому. 16% ВВП — дефіцит бюджету, борг України — 36%.

Тож через державні борги нам не уникнути грецьких рішень. Суспільству потрібен чесний діалог.

— Чи можна за таких умов очікувати від суспільства сприйняття?

— Попри події у Греції, 56% її населення, за статистикою, підтримує уряд. Але завжди знайдуться люди, які протестуватимуть. Це свідчить про зрілість суспільства.

— Грецію підтримали країни, які є членами ЄС. Якби ми були в Європейському Союзі, то це допомогло б нам вийти з кризи?

— Знаєте, я не дам грошей людині, яка хоче похмелитися, а дам їх лише тій людині, яка хоче лікуватися. У моєму розумінні Греції дали гроші, бо вона лікується. Причиною кризи в Греції став бюджетний дефіцит. Тепер країна проходить курс болісного лікування.

— Ви радили здійснити Президенту України три реформи: повернути до життя зароблені кошти, створити умови для інвестицій та оновити систему влади. До яких порад уряд прислухався?

— Мені нерідко ставлять запитання про те, чому я пішов з уряду Ю.Тимошенко. Я економіст, а не художник. А коли показуєш статистику, а тобі кажуть, що це неправда, що треба малюнок підняти догори, то як можна керувати країною, опираючись на такі дії?

Записка, яку я писав кожному членові уряду, була останнім моїм кроком, який, однак, був повністю заперечений. А що я мав робити в цьому уряді? Стати співучасником процесу введення країни в глухий кут? Це не для мене. Коли виступила іржа, а її прикрили, вона не зникла. Тоді був унікальний шанс виходу з ситуації, було відчуття проблем у суспільстві. Якщо економіка зростає на 5%, а зар­плата — на 40%, одна частина піде в інфляцію, інша — в імпорт, який за останні роки виріс у чотири рази. Це основні причини девальвації. Бага­тьом людям приємно чути солодкі речі. А економіка — взаємозв’язана річ. Побудувати комунізм за один рік? Уже пробували.

Допомагати металургам і будівельникам

— За вашими словами, необхідно в першу чергу відновлювати два сектори економіки: металургію й будівництво. Що це дасть?

— Минулорічний прогноз, який я робив для української економіки, був дуже песимістичним. Натомість він передбачав згадані вами дії. Найбільший спад дістала металургія. Необхідно було створити попит на внутрішньому ринку. Для України металургія — те саме, що для Німеччини автомобілебудування. Як у Німеччині за відмову від старої машини доплачували по 5 тисяч євро, так само в Україні варто робити з металургійним сектором.

Ще одна із запропонованих мною програм передбачала здешевлення кредиту для будівництва житла.

— Ви говорите про необхідність надання дотацій на житло. Наскільки це реально при нинішній економічній ситуації?

— Це необхідно. Відомо, що проект стає рішенням лише тоді, коли його підтримають. А кому це потрібно? Людям — так. Але вони делегують право ухвалювати рішення владі. У результаті виходить зачароване коло. Проте життя змусить задуматися над цими речами.

— На вашу думку, підняття акцизів на тютюн та алкогольні напої — це спосіб наповнення бюджету чи ще один крок до інфляції?

— Це не вплине на інфляцію. Підняття акцизів — правильне рішення, хоча й має чимало нюансів. Та все ж воно не затуляє дірку в бюджеті, бо має цільове використання — будівництво доріг.

— То який рецепт «ліків» для української економіки? Яким чином можна залатати дірки в бюджеті?

— Дві основні проблеми, які зумовлюють бюджетну дірку, — газова та пенсійна. І рішення щодо них очевидні: для розв’язання першої слід установити адекватні ціни на газ, аби через бюджет не дотувати його споживання заможними громадянами. При цьому необхідно залишити підтримку малозабезпеченим — через субсидії.

Ціна — найгірша відповідь на соціальні питання. Бо вона не бачить споживача, його матеріального стану. Вся система пільг має бути узгоджена з доходами громадян. Бюджет не призначений для заможних. Очевидними є й рішення щодо Пенсійного фонду України. Серед першочергових — запровадження єдиних правил пенсійного забезпечення, а також досягнення компромісу в установленні єдиного пенсійного віку.

Ці та подібні їм рішення здатна зрозуміти й сприйняти абсолютна більшість українців. Але для цього потрібна чесна, відкрита розмова влади й громадян.

Реалії життя сьогодні дають небагато підстав для оптимізму. Але прорив неминучий. Бо ніхто не здатний зупинити бажання наших людей жити краще, бачити добру перспективу своєї країни, своїх дітей та внуків.

Анастасія АДАМЧУК