«Уявіть собі, до нас потрапляє твір роботи Олександра Архипенка. Згодом, після дослідження, виявляється, що це не Архипенко. Як змінюється вартість твору, ви розумієте», — Марина Скирда, заступник гендиректора музею, представляє частину колекції «Градобанку», яка виставлена у Національному художньому музеї України (НХМУ). Наприкінці 90–х — на початку 2000–х ця тема час від часу виринала у ЗМІ: колекцію Віктора Жердицького, який, будучи головою банку, збирав мистецькі твори, вважали чи не найціннішим зібранням в історії незалежної України (там були і Пікассо, і Модільяні, і Богомазов, і Тулуз–Лотрек, і Сезан, і Бурлюк). Тепер фахівці стверджують: не така вона вже й цінна. Кому потрібно було завищувати вартість колекції «Градобанку» й чому Національний банк України не хоче віддавати основну частину збірки — позавчора на спеціальній прес–конференції намагалися пояснити дирекція та адвокати музею.