Ось вам історія «маленького, але гордого» племені

Із нашим міністром освіти нудьгувати не доводиться. Днями він виклав на сайті Партії регіонів своє бачення того, яким має бути шкільний підручник з історії. «У першу чергу, підручник має бути історично коректним — трактування вітчизняної і світової історії не може змінюватися зі зміною Президента або міністра освіти, — пише Дмитро Табачник. — Тому підручник має наповнюватися фактами неспростовними (якщо звичайно, керуватися позиціями цивілізованого європейця, а не представника «маленького, але гордого», загубленого в горах племені)».

Якою ж має бути, на думку «європейця» Табачника, історія? «Підручник має допомогти вчителю пояснити учням, чим відрізнялася Велика Вітчизняна війна від Другої світової, які коаліції брали участь у війні і якою була їхня мета, де пролягали лінії фронтів, хто, коли, кому і з якої причини війну оголосив, хто визнаний світом агресором, хто у кого приймав капітуляцію», — міркує міністр. А там уже учень сам розбереться з «ідентифікацією» особистостей Сталіна, Бандери і Шухевича.

Тут же Табачник підказує, як саме слід їх ідентифікувати. «Абсолютно згодний із колишнім прем’єр–міністром Польщі Лешеком Міллером: Сталіну не можна ставити пам’ятник, оскільки він безпосередній винуватець смерті (Міллер сказав — убийця) багатьох ні в чому не винних людей. Але точно так же ми не можемо заперечувати роль Сталіна як Верховного Головнокомандувача армії–переможця і лідера країни, яка винесла основну вагу війни, в досягненні Великої Перемоги. А Бандера і Шухевич залишаться в історії як націоналісти і організатори масових убивств, але при цьому вони ще й будуть навіки заплямовані колабораціонізмом».

Логіка міністра освіти дивовижна. Сталін — усього лише «винуватець масових убивств», правда, заради якої світлої мети він винищував цвіт країни і цілі народи — не так важливо. А «організатори масових убивств» Бандера й Шухевич — ще й «націоналісти, заплямовані колабораціонізмом». Тобто, Сталіна і його діяння сяк–так можемо виправдати завдяки участі у «Великій Перемозі». Натомість «націоналістам» — жодних виправдань! А про те, за що вони боролися, «маленькому, але гордому племені» взагалі краще не знати!

Про інші трагічні сторінки української історії Табачник із барського плеча дозволить дізнатися школярам: «напевно, хай діти дізнаються про Голодомор, останню війну і попередні війни, про революції і повстання. Ми ж візьмемо на себе сміливість прокоментувати ці факти». Але ж як! «Голод, «організований» за злим умислом державних мужів, і голод, спровокований їх некомпетентністю, потребують РІВНОЦІННОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВИННИХ (виділено ред.)», — вважає Табачник. Тобто якщо в хазяйки на кухні скис борщ і діти залишилися голодні, то це те ж самісіньке, коли вона зумисно не зварила їсти та ще й зачинила їх у хаті, аби, бува, не знайшли собі шматок хліба (згадайте «чорні дошки» і заградзагони довкола українських сіл). Виходить, саме так примітивно міркує міністр!

Дмитро Табачник сам же визнає, що концепцію нового підручника мають розробляти не міністр і не чиновник, а «широке коло експертів–політологів, учених–істориків, а також учителів шкіл і викладачів університетів». То навіщо ж тоді вкотре лоскоче нерви й без того чутливого до цих питань суспільства? Тим більше що концепцію нового підручника вже розроблено групою фахівців, очолюваних відомим істориком Наталією Яковенко.

ДУМКА З ПРИВОДУ

Василь Стефанів, в. о. директора Центру досліджень визвольного руху:

— У новому підручнику, який пропонує наш міністр освіти, буде дуже важко пояснити, наприклад, як міг співпрацювати з ворогом «колаборант» Бандера, який із 1941 по 1944 рік перебував у нацистському концтаборі. З Шухевичем теж цікава ситуація: справді, і до Другої світової війни, і на її початку Шухевич перебував на службі в німецької армії. Водночас така політика виправдовувалася, оскільки українські націоналісти хотіли здобути свою державу, і єдиним союзником, який їм це обіцяв, була Німеччина. Після того як співпраця не вийшла і гітлерівська Німеччина не дотримала свого слова, Шухевич перейшов в УПА. Це загальновідомі речі, які можна знайти і в підручниках, і в документах. Скажімо, в документі від листопада 1941 року, який долучений до 43 томів Нюрнберзького процесу, де йдеться про те, що вже в листопаді 1941 року був німецький наказ страчувати бандерівців таємно, оскільки вони борються за власну державу. Порушене міністром освіти питання більше політичне, оскільки суспільство таки ще розділене на Схід та Захід, і міфи, які насаджувалися довгий час радянською пропагандою, досі працюють.