Відплив від пляжу, а тут таке!..

В українській економічній зоні Чорного моря є поклади газогідратів (газу метану в твердому стані), які за обсягами у сто разів більші, ніж щорічно добувається у вигляді природного газу. За найскромнішими підрахунками російських учених, чорноморські води приховують 25 трлн. кубометрів гідратів. Із них щонайменше 7 трлн. у нашій зоні. Якщо врахувати, що з одного кубометра «теплого льоду» можна добути 200 «кубиків» метану, цього палива Україні може вистачити на 1,5 тисячі років! Сенсаційну інформацію оприлюднив заввідділом радіаційної і хімічної біології Інституту, доктор біологічних наук Сергій Гулін на спільній українсько–німецькій науковій конференції, що днями завершила свою роботу в Севастополі.

Пальне шипить під ногами

Пан Гулін напередодні у складі спільної команди «моніторив» чорноморське дно з борту науково–дослідного німецького судна Maria S.Meriam. За допомогою підводних телероботів, акустичних і сейсмічних апаратів удалося «намалювати» приблизну картину залягання цінних газогідратів. На наступному етапі їх треба вже «прощупати» за допомогою глибинних свердловин. Причому заглибитись у морське дно потрібно щонайменше на 70 метрів, аби дістати реальні зразки «горючки». Але головна складність навіть не в цьому, а в «летючих» властивостях замороженого газу — на поверхні він швидко випаровується. Тому ще треба розробити й, звісно ж, досконало «обкатати» принципово нові технології самого підводного добування.

Під Чорним морем газогідрати залягають на величезній площі, причому товщина шару становить 400 метрів. Вважається, що поклади мають глибинну природу. Тобто метан виходить із надр землі через розломи в земній корі, проходячи шлях кілька десятків кілометрів. Учені допускають наявність проміжних колекторів, так званих «підземних» кишень, де газ накопичується, а потім шукає собі дорогу нагору...

Вкладати мільйони й долати проблеми

«Оприлюднена інформація далеко не нова, — зазначив «УМ» голова правління альянсу «Нова енергія України» Валерій Боровик. — Про те, що під Чорним море є газ, знають давно. Але найбільша проблема криється у відсутності технології для його видобування». Розморожуванням газових пластів ще за радянських часів займався Одеський інститут холоду. Втім до реальних успіхів справа не дійшла: інститут мав недостатнє фінансування. У ті часи, коли сибірський газ коштував, як повітря, подібні дослідження вважалися прерогативою академічної науки, яка не має жодного практичного застосування.

Сьогодні часи змінилися, і «підводний теплий лід» міг би розв’язати дуже серйозні проблеми. Тим паче що одеські вчені, які досліджували поклади газогідратів, сьогодні ще активно працюють і могли би включитися в роботу, щоправда, й за кордоном вивчення цієї технології не припинялося. «Найдалі на сьогоднішній день зайшли японці — вони вже її апробують, — каже Боровик. — Ситуація нині нагадує ту, яка свого часу була навколо видобування сланцевого газу».

Чимало спеціалістів вважало «сланцеву» технологію безперспективною, втім одна американська фірма поклала на її дослідження 30 років, майже дійшла до банкрутства — і сьогодні завдяки роботі вчених удалося унезалежнити від імпорту газу таку державу, як Сполучені Штати Америки.

Утім найбільше гальмо для проведення таких досліджень — їх відносно висока собівартість. «Щоби довести наші напрацювання до логічного завершення, треба кілька десятків мільйонів американських доларів, — каже експерт. — І очікувати результатів не раніше ніж через 5–6 років. Враховуючи дефіцит коштів у нашій країні, а також зацікавленість спонсорів у швидкому обороті капіталу, розраховувати на підтримку дуже важко».

ЩО ЦЕ ТАКЕ?

Між теплим морем і вічною мерзлотою

Газогідрати — це кристалічні з’єднання, які утворюються за відповідних температурних умов із води і газу. Як речовина, гідрати відомі ще з XVIII століття. У 1940 році радянські вчені висунули гіпотезу про поклади газових гідратів у зоні вічної мерзлоти. У 1960 році версію вчених підтвердила знахідка на Півночі СРСР. Через дев’ять років розпочалася розробка Месояхського родовища в Сибіру, де, як вважається, суто випадково вдалося отримати природний газ безпосередньо з гідратів. Окрім як слугувати джерелом енергії, газові гідрати використовують для опріснення морської води, існує також думка, що гідрати можна використовувати для зберігання газів. Найновіша пропозиція — зберігати у вигляді гідратів парникові гази на дні океану.

ШТРИХ

Неперспективне сусідство

Існує ще одна проблема на шляху видобутку вітчизняного газогідрату: карта покладів «льоду» майже збігається з ділянкою, яку надали для користування компанії «Венко Прикерченська ЛТД». І хоча сьогодні це рішення де–факто заморожене, а «Венко» судиться з урядом, не треба бути провидцем, аби зрозуміти: стан війни між компанією та урядом тимчасовий. Дозвіл на право роботи «Венко» скасовувала особисто Юлія Тимошенко.

Тож, звичайно, компанію–видобувач спочатку, найімовірніше, зацікавлять поклади газу, нафти і тільки потім — інших перспективних джерел.