Альбом у час кризи

09.06.2010
Альбом у час кризи

Вокалістка Інна Прокопчук привнесла у гурт народні співи. (Фото Укрінформ.)

У травні 2010 року відома етно–рокова формація «ДримбаДаДзига» презентувала свій новий альбом «ОГО!» На відміну від дебютного диску LIVE, який був наживо записаний під час виступу групи на фестивалі «Славське Rock», новий реліз є результатом тривалих сесій звукозапису і є вишуканим міксом спонтанного концертного звучання та добре продуманих студійних експериментів. Цей альбом містить суттєво збагачену палітру звучання, хоча варто відзначити, що «ДримбаДаДзига» — це, передусім, яскрава і неординарна концертно–сценічна команда, одна з небагатьох стабільно запитаних груп. Розпочавши динамічну концертну діяльність лише 2007–го, за якихось три роки вони досягли заслуженого статусу однієї з найкращих етно–рокових груп України. Про свою дивовижну еволюцію та про день нинішній говорить її лідер, бас–гітарист Олександр Новіченко.

 

— Відомо, що серед українських команд, які максимально гідно й ефектно представляють сучасне обличчя модерної сцени нашої країни за кордоном, а це — «Гайдамаки», «Перкалаба», «ВВ», «Дахабраха» та інші, нерідко згадують і вашу команду. І нині на ресурсі Youtube можна легко знайти відеозвіти з виступами «ДримбиДаДзиги» на найбільших європейських імпрезах.

— Коли ми тільки зібралися у 2006–му, то не домовлялися, що саме будемо грати конкретно, а просто кожен учасник вільно привносив елементи того стилю, який сповідував і любив найбільше. Нашу вокалістку Інну Прокопчук я вперше почув на фестивалі «Шешори». Інна визначила своє сценічне псевдо «Бабушка», і її інтерпретація народних співів з нашим насиченим «бекграундом» дійсно зазвучала екстранеординарно. Думаю, саме ця обставина посприяла нашому швидкому рухові вдома та за кордоном. Крім того, ми вдячні «Гайдамакам» і, зокрема, Володимиру Шерстюку — басисту групи за поради й активне сприяння нам у справах музичних за кордоном.

— Прокоментуй, будь ласка, вихід вашого першого повноформатного студійного альбому «ОГО!». Чим він є для вас?

— Для нас важливо було показати, чого на третьому році існування варта наша група як студійний колектив. До того, ми видали альбом під час світової кризи, коли музичні лейбли згортають свою фонографічну активність, а всі меломани добувають нову музику з інтернету. Альбом записував звукорежисер Ігор Громадський, який чудово впорався з роботою, врахувавши нашу усталену формулу концертного звучання. Презентація «ОГО!» відбулася у київському клубі «Майдан». Але фізичні копії диску призначені для наших справжніх прихильників, а взагалі альбом викладено в інтернеті, і за бажання його може завантажити кожен. Альбом містить ті нові пісні, що викликали на концертах найбільш емоційну реакцію публіки: це «Сонце», «Думала», «Там у лузі», «Різдвяна», «Стрільці січовії», «Ого!», «Сучка», «На Івана Купала». Такий собі мікс наших авторських і народних творів.

— Знаю, що є зміни в складі «ДримбиДаДзиги». Розкажи про них...

— Склад команди нещодавно залишили трубач Сергій Соловей та барабанщик Віталій Єрмак. Сергій нині співпрацює з «Гайдамаками» — нашими друзями, а його місце посів молодий духовик Антон Самутін. Місце ударника сьогодні посідає відомий музикант Вітольд Корженко — барабанщик з «Танку на Майдані Конго». У нас багато планів на майбутнє, але інколи треба вміти переводити подих, тобто трохи відпочивати...

— Як ви ставитеся до того, що музиканти групи беруть участь у якихось паралельних проектах?

— Якщо йдеться про спільні окремі виступи нашої співачки у ролі бек–вокалістки групи «Мандри», то цілком позитивно, адже вони — наші давні друзі. Власне, я й сам під час передвиборчих турів Президента декому підігравав на бас–гітарі... Це нормальна практика в усьому світі.

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>