Терра козацька

«Вікторія Щербань, українка, яка мешкає у нашому містечку, багато нам розповідала про те, яку гарну музику, майстрів і старовинні традиції має Україна. Згодом до нас приїхали самі музиканти на фестиваль «Український тиждень» у Баварії. Тоді й виникла ідея записати диск, але не було спонсора, і я подумала, що такий диск має вийти обов’язково — щоб більше людей почули цю музику», — розповідає Сібілле Штрак–Ціммерман, мешканка курортного містечка Шлірзее неподалік Мюнхена, яка спонсорувала запис і випуск спільного диску двох українських гуртів — «Хореа козацька» та «Гуляйгород». «Думаю, це важлива справа — відроджувати автентичну музику. Це завдання актуальне у багатьох країнах», — додає вона. Цікаво, що Сібілле має історичний зв’язок із Україною: її прапрадід Леопольд Кьоніг, цукровий магнат, був власником чудового палацу в Шарівці на Харківщині.

Презентація диску Terra Cosaccorum, тобто «Земля козацька» (такий напис був на карті Іоана Баптіста Гоманно, надрукованій 1712 року в Нюрнберзі), відбулася нещодавно в київському Музеї друкарства за участі німецьких друзів — членів культурного клубу «Йозефшталлєр–Елєфант», котрі приймали українських музикантів під час «Українського тижня». Серед них — дворазовий олімпійський чемпіон, чемпіон світу з гірськолижного спорту Маркус Васмаєр (це в його етнографічному музеї восени проходив фестиваль — «Україна молода» розповіла про цю подію 17 жовтня 2009 року).

Презентуючи диск, лідер «Хореї козацької» Тарас Компаніченко окреслив головну його особливість: «Тут представлені два погляди на старовинну українську музику — фольклорний та медієвістичний. Таким чином, ми маємо об’ємне уявлення про українську музику XV—XVIII ст.». Із репертуару «Хореї» на цій платівці у першу чергу хочеться відзначити надзвичайний бароковий духовний концерт «Оле, оле, окаянная душе» («Доки, доки нерозкаяна душе»), який гурт виконує вперше. Оригінальною пам’яткою мазепинської доби є біблійний псалом «На ріках сідохом горка Вавилона» — своєрідний плач після поразки 1709 року. А от кант «Кто кріпко на Бога уповая» (автор — Феофан Прокопович) має мелодію, яка була поширена на німецьких землях тієї епохи. Крім символічного значення, ця композиція на диску показує, наскільки українська музика доби Ренесансу та бароко була близькою до європейського контексту.

Зовсім інший підтекст і навантаження несе частка «Гуляйгорода» на диску: це народні пісні, переважно з Центральної України, Полтавщини. «Оскільки концепція альбому була козацька музика, то ми вирішили записати найкраще з того, що назбирали», — розповів фольклорист Сергій Постольников з «Гуляйгорода». Особливо музиканти пишаються піснями «Із–за гори, із–за кручі» (пісня про Нечая), яку виконують у чоловічому складі, а також «Тиха, тиха на дворі погода» та «Ой, туман яром», які вони записали від бабусі учасниці гурту Ірини Барамби. Окрема частина — інструментальна музика, представлена танцями «Орлиця», «Гопак», «Санжарівка». Це ті композиції, які виконували диканські музики й які описував Микола Гоголь. «Треба було давно видати ці пісні, — каже Сергій Постольников. — Але записувати себе — то остання справа. Ми хотіли б зробити автентичний диск — оригінальний спів безпосередніх носіїв традицій». Більше про кожну з 14 композицій можна дізнатися у спеціальному буклеті до диску. До слова, оскільки диск записаний як українсько–німецький проект, вся інформація на ньому доступна на німецькій мові: крім України, платівку поширюватимуть і в південному регіоні Німеччини — Баварії.

Тарас Компаніченко відзначає, що одна з первинних місій цього проекту (крім презентації нашої спадщини за кордоном) — здійснити лікнеп серед самих українців, які мало знають свою автентичну культуру: «Міра пізнання про себе українців дорівнює мірі пізнання про нас за кордоном». Неймовірно тільки, що пізнавати свою культуру нам допомагають іноземці. Українських меценатів на запис українських дисків мені, на жаль, зустрічати не доводилося.