(Сергія СОРОКІНА.)
15 квітня сябри білоруські з гурту «Ляпіс Трубецькой» презентували братам українським своє нове досягнення — «Золоті яйця». Презентація нового альбому відбулася за звичною шоу-бізнесовою схемою: близько сотні зголоднілих як до музики, так і до безкоштовного фуршету столичних журналістів, трохи випадкових щасливців, які, без сумніву, мають безпосереднє відношення все до тих же журналістів, популярний ведучий — в особі діджея Пашi й, само собою, творці «яєць» у повному складі. Завдання «Ляпіса Трубецького» того вечора полягало, по-перше, в необхідному живому виконанні нових композицій з альбому, по-друге, у задоволенні інформаційних потреб представників ЗМІ протягом короткої прес-конференції.
Як стверджує лідер команди Сергій Міхалок, у цьому альбомі музиканти хотіли максимально досягти концертного звучання, бо відіграний живий виступ навіть у стані неабиякого сп'яніння завжди, на їхню думку, звучав краще за студійний запис. Як наслідок — концерти звучать енергійно, потужно, а прослуховування вже записаного матеріалу викликає позитивні емоції хіба що в домогосподарок. Тому, аби «Золоті яйця» були зразком сучасної слов'янської музики, під яку стрибало і бісилося б нормальне молоде покоління, було вжито радикальних заходів — композиції «яєць» вдало поєднують елементи ска, регі та циганських мотивів. Завдяки цьому «Золоті яйця», які в Україні випустила Lavina music, повинні стати справді золотими і забезпечити черговий прорив «Ляпіса Трубецького».
Робота над диском розпочалася ще наприкінці 2002 року. Записувати альбом, у який увійшло 13 композицій, команда пробувала в найрізноманітніших студіях: білоруських, російських, українських. Бажаного звучання «Золотих яєць» ніяк не вдавалося досягти, тож робота гальмувалась — і появу на світ альбому випередив запис у червні 2003 року сингла «Червоні кальсони».
Найтрагічніша біографія у заглавної пісні альбому. Крім того, що музика до неї лежала без діла вже дванадцять років, так ще й текст змінювався кілька разів — від «Мелодрами Ізаури» і «Гарного парубка» до остаточного варіанта «Золотих яєць». Тепер, здається, уже хепі-енд. Коли музично-харчовий продукт «Золоті яйця» готовий до швидкого споживання, його стильне звучання, а також вокал, тексти з елементами особливого білоруського гумору та нецензурних натяків, властиві лише «Ляпісу», претендують на широку популярність і переможну битву за рейтинги. Мабуть, бити їх, бити і не розбити — на те вони, зрештою, і золоті.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
