(Олексiя IВАНОВА.)
Що б не зробив цей невисокий екс-блондин з голубими очима, всі витвори його творчості миттєво займають своє місце на мистецькому іконостасі. Навіть коли славнозвісний рокер (читай запеклий противник попси) вступить у непривабливі води «мейнстріму» і це йому зійде з рук. Адже в Скрипки є те, що робить його непробивним для будь-якої критики, — почуття гумору чи то пак стьоб. Цього разу він в абсолютному вигляді проявився в кліпі на Скрипчин переспів легендарної «Каліфорнії». Ця пісня входить у новий повноцінний альбом-сольник, назва якого ще не відома, але роботу над яким уже завершено. Власне, презентація відео відбулася минулої неділі на музичному каналі М1, але повноцінне представлення роботи разом із коментарями самого виконавця пройшло цього тижня в «металічному» клубі «Дежавю». Там Олег Скрипка також «вивів у люди» Сергія Предка (співзасновника мережі ресторанів «Козирна Карта»), який виконав губами неперевершене соло труби. Власне, його партія є безперечною родзинкою українського реміксу і заміняє славнозвісний гітарний плач.
Сценарій нового відео простий, як-то кажуть «у дошку». Хлопець із села робить блискучу кар'єру: із звичайного заводського робітника він стає міліціонером, а потім мимохідь перетворюється на естрадну зірку. Симптоматично, що всі витки успіху стаються самі собою, герой не докладає до того жодних зусиль — а це вже, як відомо, мрія кожного українця. Але скільки б доля його не пестила — йому все не те (знову якийсь натяк на менталітет нації?). І як це трапляється, всі життєві перипетії, все наболіле в душі наш хлопець розповідає першому зустрічному на лавочці в Маріїнському парку: там, а також на сцені відкритого майданчика «Ракушки» проходили зйомки кліпу. Манера викладу душевних одкровень й поведінка «звєзди» не залишають сумнівів: пісня присвячена наболілому й намуляному — моді на «блатну житуху», «радіо шансон», що «ллється із вікон» і «закликає до любимих зон». Хоча Олег не був би Скрипкою, якби не став у позу: «Чому блатна? Це народна музика, бо з французької «шансон» — це «пісня». Але цікаве інше: виявляється, коріння реміксованої «Каліфорнії» губиться ще в порі студентської юності Скрипки. «Вперше я почув її (шлягер «Іглз» «Каліфорнія». — Авт.) в обробленому варіанті в гуртожитку №5 Київського політехнічного інституту у виконанні свого однокурсника Рудьо Сашка», — пригадав рокер. Тоді він запам'ятав перший куплет, а також приспів та манеру виконання пісні, а згодом сам додумав другий стовпчик та приспів. Так що «правда жизні» — тема ще тих років, а значить, дійсно наш фольк? Не доведи Господи...
Вирішив поїхать я з рідного села,
Бо у нас у клубі развлєчєнієв нема.
Я надів куфайку, чоботи напер,
Чмокнув в морду Гальку і в Київ я попер.
Поробив з півроку на об'єднанні «Азот»,
Став я хлопець городський,
Я тепер не тот. Ну, а раз в «Сайгоні»
З хлопцями набравсь, у відділення попався,
Ну і там робить оставсь.
Приспів:
Всі мене бояться, як у формі я,
Я страшний тепер, я страшний тепер, міліціонер.
Нащо мені тепер Каліфорнія, в мене свій готель,
Де дають постель за один рубель.
Якось на бенкеті були з кумом під шафе,
Там естрада гарно грала караоке заводне.
Я вскочив на стола, в когось вирвав мікрофон,
Та почав собі волати, немов поранений гібон.
Але там були крутії, та й почався кавардак.
Влучив хтось мені по пиці, кум дістав йому п'ятак.
Потім я хотів, той плаче: «Я — відомий продюсер.
Хош зроблю тебе артистом». От і співаю я тепер.
Всі мене кохають, бо відомий я.
Сильний баритон лл'ється із вікон, радіо шансон.
Нащо нам всім тепер Каліфорнія,
В нас є свій музон, закликає йон до любимих зон.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
