Чи справді Україна для людей?

Якщо запитати сьогодні українців, чим ощасливив їх Президент Янукович за сто днів свого перебування на найвищій у дер­жаві посаді, то більшість назве зниження ціни на газ. «А мені байдуже той Севастополь і російський флот, аби газ був деш­евий. І не одна я так думаю! — безапеляційно каже моя безробітна кума, яка живе в селі на Житомирщині, має трьох дітей і чималий будинок, за опалення якого цієї зими її родині доводилося викладати понад 500 гривень щомісяця. — Ми вже й грубу в хаті змурували, а все одно, знаєш, як цієї зими мерзли? Газ доводилося дуже економити» «Невже ти справді гадаєш, що «здаючи» Севастополь за нібито дешевий газ вони справді думали, щоб тобі та твоїм дітям було тепло? — дивуюся наївності своєї колишньої однокласниці. — Та вони про заводи свої думали, а таких як ти все одно рано чи пізно «нагріють»!» Ця розмова пригадалася, коли нещодавно в «маршрутці» почула розмову двох сільських тіток, які теж тішилися, що «хоч газ зимою буде дешевший». У цій омані, що Україна нарешті буде «для людей», й далі перебуває ще чимало простаків–українців.

Тим часом експерти не радять надто втішатися «дешевим» газом. Бо реальну вигоду від цього генделю отримали лише олігархи. Та й то тимчасово. Адже російська сторона відмовляється змінювати невигідну для України формулу розрахунків ціни на «блакитне» паливо, яка міститься в контрактах Путіна—Тимошенко від 19 січня 2009 року. Тому обіцяні «знижки», які вдалося отримати внаслідок скасування експертного мита на газ, Росія може в будь–який момент скасувати в односторонньому порядку. А зростання ціни на газ для населення попри обіцянки влади все одно буде неминучим: по–перше, в Україні скорочується видобуток власного «блакитного» палива, яке йде на потреби громадян (у I кварталі 2010 року видобуто на 8% менше, ніж за той самий період 2009 року); по–друге, МВФ вимагає підвищення ціни на газ для населення як передумову надання кредиту. Водночас Україна втратить мільярди доларів прибутку від того, що іноземний військовий об’єкт розташований на майже 18 тисячах гектарів унікальної рекреаційної території Чорного моря і 4,5 тисячах гектарів Севастополя, в чотирьох бухтах і причалах, які могли б приносити до бюджету міста й країни значно більші кошти.

Що вже й казати про політичний аспект такої «капітуляції»! При цьому здача національних інтересів на догоду північному сусіду триває — це й створення спільного підприємства між «Нафтогазом» і «Газпромом», це й угода про постачання ядерного палива з Росії в Україну, деталі якої, до речі, залишаються невідомими, це й проект міжурядової угоди про розширення стратегічного співробітництва в галузі енергетики, умови якої призведуть до встановлення російського контролю за ключовими галузями української економіки. Ось такі маємо «дружні і взаємовигідні» відносини з Росією, які обіцяв розвивати у програмі «Україна для людей» тоді ще кандидат у президенти Віктор Янукович.

Експерти «Нашої України», які аналізували дії команди нинішнього Президента за перші сто днів роботи, дійшли висновку, що влада за цей час не тільки не приступила до виконання своїх обіцянок, а й у багатьох сферах суттєво погіршила становище України та її громадян. У чому Президент і його команда досягли успіхів — так це у створенні власної вертикалі влади (зокрема, й корупційним шляхом у ВР), у сприянні економічним інтересам олігархів, які стоять за «регіоналами», та в лоскотанні нервів розмовами про історію, мову, Голодомор. Натомість соціальні обіцянки — скасовані або перекручені, замість «інвенстиційно–інноваційної моделі економіки», задекларованої у програмі «Україна для людей» — відсутність практичного плану економічних реформ.

Серед інших «здобутків» — нереалістичний бюджет, який навіть Прем’єр–міністр Азаров назвав «важко виконуваним». Водночас підприємцям не варто розраховувати на обіцяні податкові канікули для малого бізнесу, бо в нинішньої влади навіть бачення цього самого бізнесу зовсім інше — за словами члена парламентського Комітету з питань економіки Ірини Горіної, йдеться тільки про «підприємців, які працюють без права найму робочої сили». Окрім того, віце–прем’єр Сергій Тігіпко заявив, що уряд планує істотно скоротити список видів діяльності, за якими дозволяється працювати з використанням єдиного податку.

У гуманітарній сфері — теж одні розчарування. Український інформаційний простір та освіта зросійщуються загрозливими темпами, а ЗМІ зазнають утисків. Ось таке маємо «реальне утвер­дження в Україні європейських стандартів демократії, неухильного забезпечення прав і свобод людини» від Януковича.

ВІДДІЛ КАДРІВ

Короля робить почет

Цілу низку відповідальних посад у державі нині обіймають люди, які в минулому притягалися до кримінальної відповідальності:

•    Олександр Черпіцький, заступник міністра оборони і за сумісництвом — директор Державного департаменту надлишкового майна та земель, має судимість і неодноразово оголошувався у розшук правоохоронними органами;

•    Валерій Дерновий, нинішній керівник Черкаського обласного управління внутрішніх справ, був засудженим у кримінальній справі (що автоматично позбавляє його права на посади в системі МВС);

•    У керівництві МВС з’явились також Олег Сало, Василь Варцаба, Віктор Русин, які очолили міліцію, відповідно, Рівненщини, Івано–Франківщини і Закарпаття. Усі зазначені особи у 2005–2006 перебували в розшуку за зловживання та організацію фальсифікації виборів.

•    Олександр Чабанов, призначений ВР Криму главою республіканського комітету із земельних ресурсів, у квітні 1991 року був засуджений Первомайським райсудом Владивостока за статтею про розкрадання державного чи громадського майна з використанням службового становища.

СЛОВОМ І ДІЛОМ

За 100 днів Президента Віктора Януковича:

1 березня — підвищено трудові пенсії на «цілих» 1,1%.

Заблоковано Єдину тарифну сітку. Як відомо, перший тарифний розряд має дорівнювати мінімальній заробітній платі, від якої відштовхуються всі інші оклади. Натомість нині перший тарифний розряд зафіксовано на рівні... 1 жовтня 2008 року. Відтак на суттєве збільшення зарплат працівникам бюджетної сфери не варто розраховувати. Підвищення відчують лише люди низькокваліфікованої праці. І знову в системі оплати праці виникне диспропорція, коли санітарка й лікар отримуватимуть майже однакову зарплату.

1 квітня — розчерком президентського пера відкладено до 2011 року набуття чинності пакета антикорупційних законів, які, зокрема, передбачають декларування чиновниками видатків. Так виглядає «рішуча боротьба з корупцією», задекларована Януковичем у програмі «Україна для людей».

14 квітня — Закон «Про підвищення соціальних виплат малозабезпеченим родинам» не отримав жодного голосу Партії регіонів, хоча саме ПР його свого часу й запропонувала.

27 квітня — Янукович заявив у Страсбурзі, що Голодомор «це була спільна трагедія держав, що входили до СРСР», а не геноцид.

27 квітня — ухвалено Держбюджет–2010. У видатках на соціальні потреби в ньому залишилися здебільшого цифри, закладені ще попереднім урядом. Натомість на 25% збільшено витрати на утримання органів влади. Також підприємствам не варто розраховувати ані на повернення боргів із ПДВ, ані на відшкодування ПДВ «живими» грошима: на це у бюджеті–2010 передбачено лише 24,9 млрд. грн.. (торік було повернуто 34,5 млрд.).

12 травня — Партія регіонів не підтримала законопроектів щодо послаблення податкового тиску (йдеться про зниження ставок ПДВ і податку на прибуток). А Податковий кодекс, який уряд обіцяє розробити «до кінця 2010 року», може бути введений в дію лише з другої половини 2011–го (підприємцям та податківцям потрібен час, щоб адаптуватися до нього).

18 травня — Партія регіонів не проголосувала за законопроект щодо підвищення оплати праці медикам.

1 червня — Радбезом ухвалено закон про засади внутрішньої та зовнішньої політики, який не містить пункту про курс на НАТО. Таке рішення влади є безвідповідальним, якщо врахувати, що на фінансування Збройних сил у держбюджеті–2010 перебачено лише 13,47 млрд. грн. — майже на третину менше від потреби. З огляду на це Україна самотужки неспроможна забезпечити собі належний рівень оборонної безпеки і фактично опиняється сам на сам із загрозами сучасного світу.

2 червня — попри запевнення «нікому не дозволити» піднімати планку пенсійного віку, у програмі реформ на 2010—2014 роки задекларовано підвищення пенсійного віку для жінок.

За 100 днів Президента Віктора Ющенка:

21 лютого 2005 р. — підписано План дій ЄС–Україна.

11 березня — запроваджено новий формат співпраці влади і бізнесу. За результатами форуму «Влада і бізнес — партнери» було видано укази Президента Ющенка, згідно з якими сформовано правову базу для полегшення ведення бізнесу: створення «єдиних вікон», скасування понад 5000 адміністративних актів, а також законодавчі ініціативи, які дозволили послабити адміністративний тиск на українську економіку.

17 березня — скорочено термін військової служби до 1 року, на флоті — до 18 місяців, а для випускників ВНЗ — до 9 місяців.

22 березня — ухвалено рішення про виведення українських солдатів з Іраку. А 27 грудня військовослужбовці зі складу українського миротворчого контингенту на території Іраку були остаточно виведені.

23 березня — ухвалено зміни до Державного бюджету і низки законодавчих актів, відповідно до чого стало обов’язковим підвищення пенсій не менше, ніж на 20% від темпів зростання середньомісячної заробітної плати за попередній рік. У результаті, з 2004 року середня пенсія зросла майже в п’ять разів. При цьому мінімальна пенсія в 2004–му становила 50 грн. (14% загального прожиткового мінімуму), на кінець 2008–го — 498 грн. (80% загального прожиткового мінімуму).

31 березня — запроваджено безвізовий режим для громадян ЄС.

9 квітня — підвищено заробітні плати у бюджетній сфері на 10,7%, згодом — ще на 6,9%. Підвищення заробітних плат, їх вирівнювання між галузями, а також загальний стан економіки дозволили 22 серпня 2005 року розблокувати виконання законодавства про Єдину тарифну сітку. А застосування ЄТС дозволило постійно, з року в рік підвищувати заробітні плати (і, відповідно, пенсії). За роки президентства Ющенка середня заробітна плата зросла удвічі — з 806 до 1773 гривень на місяць. Причому таке підвищення відбувалося не вибірково, а стосувалося всіх категорій громадян, із дотриманням міжгалузевих коефіцієнтів і балансів (враховуючи, що кваліфікована і більш відповідальна робота має оплачуватись вище) — як і обіцяв до цього кандидат у президенти Ющенко.

21 квітня — з ініціативи Президента Ющенка Кабмін ухвалив постанову про збільшення з 1 квітня 2005 року допомоги при народженні дитини в 11,7 раза — до 8500 гривень. Згодом цю допомогу було підвищено до 12 тисяч гривень, із додатковими виплатами на кожну наступну дитину. Завдяки такій ініціативі в Україні в 2008 році народилося на 20 відсотків більше дітей, ніж у 2004 році. В 2009 році зафіксовано найвищу народжуваність в Україні за останні 17 років.