Дбати про спадщину

П’ятий рік за сприяння Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» та громадської організації «Український центр розвитку музейної справи» понад 100 експертів зі всієї України визначають найкращих працівників музеїв за рік, що минув. На днях у Музеї сучасного образотворчого мистецтва відбулося урочисте нагородження за найкращі музейні події 2009 року. Метою цієї акції є не так надання одноразової грошової допомоги, яку через її мізерні розміри можна було б підняти на сміх, як інформаційна підтримка унікальних музейних проектів.

Голова Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко каже, що побувала у багатьох музеях України, побачила їхні експонати і зустріла справжніх професіоналів: «Ми почали цю програму, бо розуміємо, що наші унікальні музеї у ХХІ столітті потребують найновіших технологій, консультацій із закордону, нових способів обміну інформацією. У нас у бюджеті дуже мало виділяється на музеї. Треба шукати інші способи підтримки музейних працівників, тому ми на регіональному рівні почали відзначати кращі музейні події року. Це вже стало традицією, яку будемо підтримувати».

Трьох переможців експерти визначають серед тих проектів, які наробили найбільше розголосу — цього разу список складався із 52 пунктів. Третє місце і 10 тисяч гривень отримав проект «Іван Руткович. Жовківський іконостас (1697—1699)», цей іконостас вперше у 2009 році реставрували і виставили в постійній експозиції львівського національного музею імені Андрея Шептицького. До цього часу він зберігався у фондах, лише окремі ікони брали на тимчасові виставки. Друге місце і 10 тисяч гривень дісталися мистецькому проекту «Марія Примаченко 100», який проводили до 100–річчя з дня народження художниці в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві. Перше місце і 15 тисяч гривень грошової винагороди отримав Національний історико–культурний заповідник «Гетьманська столиця» у Батурині за реставрований палац останнього гетьмана українського козацтва Кирила Розумовського. Крім цього, вручали одноразову матеріальну допомогу у розмірі 4500 гривень — Національному художньому музею України та Гусятинському районному комунальному краєзнавчому музею, що на Тернопільщині, та по тисячі гривень роздали 16 працівникам із регіональних музеїв. У залі скептики саркастично посміхалися: ну що це за гроші, що за них можна зробити? Але по очах номінованих зрозуміло, що їм важливіше, що їхню роботу помітили, виділили і визнали найкращими.

У якусь мить я по–білому позаздрила Катерині Ющенко, що вона особисто була у цих музеях, які розкидані по всій Україні, чула екскурсії дивовижних людей і на власні очі, а не з буклетів, бачила збережені і впорядковані наші скарби. А коли за дипломом за унікальний внесок у музейну справу вийшла тендітна 88–річна Галина Рих, директор Березанського міського народного краєзнавчого музею Київської області, у мене аж сльози на очі навернулися. Перед нами стояла жива енциклопедія, яка у Березані, за 40 хвилин їзди від Києва, щодня, 35 років поспіль, проводить екскурсії у музеї, який сама й створила. Літня директорка досі відкриває нові кімнати і розповідає неймовірні історії з культурного життя Київщини, яких не знає жоден науковець в інститутах.

Незважаючи на солідний вік, Галина Лаврентіївна комунікабельна й енергійна, неначе студентка, якій треба себе показати. Коли пані Рих почула, що я з «України молодої», відразу відзначила, що це — найкраща газета і що я мушу до неї приїхати на екскурсію. Можливо, Березанський музей для багатьох, і для мене у тому числі, залишався б ще надовго невідомим, а колись десь випадково ми б прочитали чи почули, як 88–річна жінка у нас під носом очолювала музей, який без неї занепав. А ми з власної ліні та непоінформованості прогавили цілу епоху, яка ходила у зеленій хустці і кожному приїжджому розкривала історичні таємниці. Ось для цього і потрібна акція «Музені події року». Щоб потім совість не мучила.