В останній день травня у Києві презентували книгу професора Гарвардського університету Романа Шпорлюка «У пошуках майбутнього часу». Хоча точніше було б назвати це видання — збірка статей. Цей формат сівби розумного й вічного у маси видавництво «Грані–Т» витримує вже кілька років: у серії De profundis вийшли збірки Ярослава Грицака, Анатолія Дністрового, Ігоря Померанцева, Юрка Іздрика. У виданні Шпорлюка публікації розміщено у хронологічному реверсі — від інтерв’ю 2009 року до статті 1960–го, коли історик друкувався під псевдо «Павло Чернов» і мріяв стати журналістом.

Романа Шпорлюка цікаво читати, оскільки його оригінальні контраверсійні твердження спонукають до дискусії. Невже сьогоднішня ситуація, що склалася в Україні на всіх фронтах — від політичного до гуманітарного — може мати позитивні сторони? Що хорошого було для українців у Радянському Союзі? Чому Бандеру й Шухевича він не зараховує до сонму національних героїв, називаючи першого «продуктом особливої західноукраїнської політики міжвоєнного періоду»? Ці питання дискутувалися на передпрезентаційній зустрічі американсько–українського історика з журналістами в Національному музеї літератури України.

П’ятий рік за сприяння Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» та громадської організації «Український центр розвитку музейної справи» понад 100 експертів зі всієї України визначають найкращих працівників музеїв за рік, що минув. На днях у Музеї сучасного образотворчого мистецтва відбулося урочисте нагородження за найкращі музейні події 2009 року. Метою цієї акції є не так надання одноразової грошової допомоги, яку через її мізерні розміри можна було б підняти на сміх, як інформаційна підтримка унікальних музейних проектів.