Колаж Наталі Шевченко.
Білоруський канал «Белсат TV» називають не інакше як партизанським, оскільки у країні, де встановив диктатурні порядки «бацька» Лукашенко, цей телемовник діє нелегально. Перший і наразі єдиний незалежний телеканал Білорусі, що має центральний офіс у Варшаві, створено у 2007 році відповідно до угоди між польським міністерством закордонних справ та польським державним телеканалом POLSAT. Щоденний шестигодинний ефір «Белсату» — 17:00—23:00 за мінським часом — мають змогу дивитися ті, у кого є супутникова антена. «Белсат TV», який можна дивитися також у Польщі, країнах Західної Європи, для білоруського суспільства — як «Радіо Свобода» чи «Голос Америки» часів СРСР для радянських людей.
Детально про роботу телевізійників в умовах білоруської цензури на презентації «Белсат TV» у Києві в рамках «Білоруської весни» розповів Аляксєй Дзікавіцкій, редактор інформаційного відділу каналу. Знаково, що заздалегідь запланована зустріч із представником білоруського незалежного телемовника «в екзилі» відбулася у день, коли українські журналісти як протидію утискам свободи слова в Україні організовували рух «Стоп цензурі!».
— Давайте повернемося на три роки назад, у 2007. Ситуація із засобами масової інформації у Білорусі кризова, — нагадує Аляксєй Дзікавіцкій. Усі роки, відколи до влади прийшов Олександр Лукашенко, він під час виборчих кампаній обіцяв журналістам, що вони будуть працювати вільно, проте рік у рік ситуація погіршувалася: газети закривали, вбили нашого колегу Дмитрія Завадського, який працював спочатку на російське телебачення, а потім став особистим оператором Олександра Лукашенка. Дмитра невідомо куди вивезли, і понині ніхто не знає, що з ним сталося. Після цього всі зрозуміли, що влада Лукашенка не гратиметься з журналістами — ситуація дуже серйозна. Ми дійшли до того, що у 10–мільйонній Білорусі було лише дві національні газети, які до того ж друкували у Росії — у Смоленську. Зараз маємо лише 13 незалежних газет у регіонах, які мають невеликі тиражі і яких не знайти в кіосках «Белсервісдруку». А якщо тебе немає в кіосках цього монополіста розповсюдження преси — значить, тебе не існує. Є ще кілька радіостанцій: «Європейське радіо» для Білорусі, «Радіо Свобода» та білоруське «Радіо Рація». Проте у наші часи більш впливовими є телебачення та інтернет.
Наприкінці 2006 року депортували з Білорусі кореспондентку польського телебачення Агнешку Ромашевську. Це стало поштовхом для того, щоб створити незалежне білоруське телебачення у Польщі. Від початку ніхто не вірив у те, що цю ідею можна реалізувати. Бо телебачення — дуже вартісна річ, яка до того ж вимагає особливих умінь команди. На створення каналу пішов рік. Від початку ми керувалися правилом: «Белсат» — це канал, який роблять білоруси для білорусів. Зрозуміло, що створити незалежний канал у Білорусі ми не могли. 10 грудня 2007 року, у Міжнародний день захисту прав людини, ми вперше вийшли в ефір. Спочатку щодня показували лише три години.
Спочатку ми вирішили, що на наш канал не беремо людей, які працювали на державному білоруському телебаченні, бо вони зіпсовані пропагандою та режимом. Нам треба було взяти молодих творчих людей і впродовж року навчити їх робити якісне незалежне телебачення. У моєму відділі інформації працює близько 60 осіб: частина — у Варшаві, частина — в Білорусі, а також в інших країнах.
Уже через три місяці після старту «Белсату» білоруська влада зрозуміла, що канал набирає обертів. 25 березня 2008 року — у білоруський День волі, заборонене владою свято, у Мінську відбулася демонстрація протесту, яку брутально розганяв ОМОН. Наш канал — єдиний, хто показав правду про подію того ж дня буквально через годину після побиття людей. Представники агентств «Рейтер» чи «Ассошіейтед пресс» як працюють? Ідуть на державне телебачення і за певну плату пересилають звідти кадри у свої центральні офіси. А в той день їм відповідають: у нас пристрій–передавач не працює, і нікому не дозволили переслати кадри. Їх побачили завдяки «Белсату». Після цього 27 березня о 8–й годині ранку у квартири усіх наших людей прийшли міліція та КДБ. Затримали багатьох людей, забрали майже всю апаратуру й техніку — 90 відсотків. Це був потужний удар по каналу. Влада сподівалася, що ми спасуємо перед масовим залякуванням. У редакції ми вивісили карту, на якій червоними прапорцями відзначали, де міліція та КДБ уже забрали наших людей. На 14—15–ту годину дня вона вся була червона — не знайшли лише в одному місці. Проте ми не піддалися, вже наступного дня вирішили, що на половину збільшимо мовлення.
Захищати наших людей нам доволі складно. Бо якщо влада вирішить когось посадити — то вона це зробить: не тому, що людина була з камерою, а тому, що «чинила протидію міліції, хуліганила або не там плюнула». Щодо апаратури — ми не наївні. Як партизани під час війни мали свої схованки, так їх у Білорусі маємо зараз і ми. Коли в когось забирають апаратуру, моментально наша людина їде в таємне місце, бере камеру і доставляє її тому, в кого техніку конфіскували. Наступного дня журналіст із оператором можуть працювати. Конфісковану апаратуру ми отримуємо назад через 6–7 місяців. Наприклад, у Бресті, де КДБ забрав дві наші камери, один із офіцерів — великий аматор відео — робив ними зйомки на весіллях та інших святах друзів. Коли ми йдемо на серйозні зйомки, поряд із оператором є люди, які забирають касету і зникають із місця події, щоб органи не встигли конфіскувати це відео.
Ми призвичаїлися до того, що нам на поштові скриньки розсилають віруси, — це вже наше нормальне життя.
Підійти з кубиком «Белсату» до чиновників у Мінську неможливо. Інша справа — у маленьких містах. Коли там чиновники бачать, що їде телебачення — а те, що державне, це у Білорусі частина влади, — вони бояться запитати, що це за ТБ. Але коли оператори дістають камери, чиновники миттєво реагують: тут сміття треба прибрати. Телебачення в Білорусі бояться. У державному телеефірі мало критики, але якщо вона звучить, це сприймається як те, що влада дала дозвіл на цю критику.
У нас опозицію міліція знімає для себе, КДБ — для себе. Тому в наших операторів на подіях спілкування з органами часом доходить до курйозів. Підходить кадебешник і запитує: «Ти що тут знімаєш?» Наш каже: «Я на роботі». І той: «І я на роботі. Понял», — і пішов.
У штаті «Белсату» працює близько 120 осіб. Випуск інформаційних передач щомісяця коштує 100 тисяч євро. Усього «Белсат» обходиться польському МЗС у 16 млн. злотих (близько 4 млн. євро) на рік — це 90 відсотків коштів, які потребує канал. Упродовж двох років фінансову допомогу «Белсату» надаватиме шведська організація міжнародної допомоги «Сіда».
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
