Давно відомо, що найкращі майстри гри в настільний теніс живуть в Азії, а найбільше їх — у Китаї. Проте не всі уродженці Піднебесної отримують від долі шанс пограти в головній збірній, тому часто пакують валізи і вже під прапорами інших держав шукають світового визнання. Щоправда, скласти гідну конкуренцію своїм колишнім співвітчизникам поки що не можуть.

На відміну від інших ігрових видів спорту, для українських гандболісток участь у континентальній першості не є чимось видатним. Срібні призерки чемпіонату Європи 2000 року сприймають це як щось само собою зрозуміле — швидше, фурор викликало б непотрапляння наших дівчат до фінальної частини. І нинішній відбір на Євро–2010 це лише підтвердив.

Парадоксальною є ситуація, що склалася в нашій країні з футзалом. Національна збірна з цього динамічного виду спорту є набагато успішнішою, ніж у представників великого футболу, але пересічний громадянин, котрий грає з м’ячем саме в міні–футбольних масштабах, більше цікавиться справами «великого брата» цієї гри. А саме у футзалі можна частіше зустріти те, чого іноді немає навіть у деяких представників прем’єр–ліги, — високі швидкості, вміння тримати м’яч, високу техніку.

В останні роки на провідні ролі в українському міні–футболі вийшов клуб «Тайм» зі Львова. Беззаперечним лідером команди, що виграє чемпіонство другий рік поспіль, є її капітан Максим Павленко. Упродовж 14–річної кар’єри у футзалі цей гравець встиг здобути вже всі можливі внутрішні трофеї. Утім на цьому амбіції 34–річного гравця не вичерпуються, про що Максим і розповів «УМ».