Навіщо тобі кільце в пупі

«Я ридала в кабінеті...»

Ще декілька років тому хронічний гепатит С (ХГС) вважався довічним невиліковним захворюванням, яке можна було тільки фахово супроводжувати — аналогічно до ВІЛ–СНІДу. Інфекція невпинно «під’їдала» печінку, поступово руйнуючи здорові клітини, заміщуючи їх фіброзною тканиною, і людина помирала через відмову незамінного органу. І якщо «хроніки» з ураженням нирок могли розраховувати на багаторічний гемодіаліз — очищення крові від токсинів за допомогою спеціального апарату, то хворі на хронічну форму гепатиту С такого шансу не мали. До сьогодні вченим не вдалося винайти таку штучну систему, яка б замінила роботу здорової печінки — природної міні–лабораторії, яка контролює та узгоджує роботу різних органів і систем. Навіть пересадка донорської печінки не могла врятувати життя такого хворого. Адже в крові пацієнта все одно залишалися віруси, які досить швидко робили непридатним і новий орган.

Як зазначає перший заступник міністра охорони здоров’я України Василь Лазоришинець, упродовж тривалого часу діагноз ХГС лунав для пацієнтів як вирок. І лише завдяки наполегливості вчених, лікарів та добровольців, які брали участь в експериментальних програмах, світ отримав спосіб повністю «викурювати» вірус гепатиту С з людського організму.

«Лікування складається з двох основних компонентів: ін’єкцій інтерферону та прийому таблеток на основі рибавірину», — пояснює головний позаштатний спеціаліст МОЗ зі спеціальності «Інфекційні хвороби» Ірина Боброва. І все було б просто чудово, якби не кілька «але».

По–перше, препарати для боротьби з вірусом гепатиту С коштують набагато дорожче за будь–які засоби, які потрапляють до аптечки пересічного українця. Ірина Боброва зазначає, що 12–місячне лікування найважчої форми гепатиту С за золотим стандартом якісними іноземними препаратами обійдеться людині в 120—130 тисяч гривень. А найдешевший з усіх існуючих варіантів (ліки українських виробників) все одно потягне не менш як на 35 тисяч гривень. І це без урахування додаткових медикаментів для захисту нирок, печінки, шлунка та інших органів, які потерпають і від самого вірусу, і від токсичних препаратів, які вбивають інфекцію. Щоправда, українці, які захворіли на гепатит, кажуть, що реальні суми — більші. Голова ВГО «Зупинимо гепатит» Ольга Гаврилова розповіла, що свого часу вона мусила купувати ліки для річного лікування за 16 тисяч доларів. Зрозуміло, що такий фінансовий вантаж може «потягнути» не кожна українська родина.

По–друге, терапія тривала — від 6 до 12 місяців регулярного прийому медикаментів. Ліки, створені для знищення вірусу гепатиту С, паралельно завдають шкоди тканинам організму, а при такому тривалому прийомі «розцвітає» цілий букет ускладнень. Як розповіла «УМ» Катерина Єгорова, три роки тому вона хотіла здати кров для родича та пройшла стандартне обстеження для донора. Почувалася вона добре, особливих скарг на здоров’я не мала, тому діагноз «гепатит С» був наче грім серед ясного неба. Дівчина знайшла гроші для лікування (допомогли батьки, продавши для цього свій бізнес). Утім, дуже швидко хвора помітила, що від цих засобів свербить шкіра, випадає волосся, псується настрій та виникає нудота. Виходило, що після початку лікування Катерина почувалася набагато гірше, ніж до нього. І в якусь мить дівчині закортіло викинути ліки в помийне відро, а там що буде, те й буде. Їй пощастило, що лікар помітив настрій пацієнтки і допоміг подолати кризу.

«Я ридала в кабінеті, казала, що ці ліки неправильні, що від них тільки гірше, що треба їх замінити чи взагалі скасувати, — пригадує Катерина. — А мій лікар пояснював: гепатит С тому й називають «ласкавим убивцею», що він довго не дає болючих симптомів. І те, що я почувалася нормально, не значило, що я була здорова. Казав, що в мене вже уражена частина печінки, тому відмова від лікування мене вб’є. Що побічна дія від противірусних препаратів — це нормально і буває в багатьох хворих. Мовляв, треба перетерпіти, просто пережити цей період, а після закінчення курсу все нормалізується. Сьогодні розумію, що тільки завдяки тій розмові я пройшла весь курс лікування й одужала».

Гарні нігті — у групі ризику

«Зазвичай мало хто відносить себе до груп ризику, — розповідає голова ВГО «Зупинимо гепатит» Ольга Гаврилова. — Чомусь у суспільстві вкоренилася думка, що гепатит С — хвороба наркоманів. Насправді основним джерелом інфікування до 1996 року, коли почали перевіряти донорів, було переливання крові та її компонентів».

На жаль, і сьогодні, коли всім донорам обов’язково роблять аналіз на гепатит, пацієнти мають певний шанс отримати вірус разом із перелитою кров’ю. Люди, які вживають наркотики через спільні шприци, теж ризикують захворіти на гепатит С. Водночас такий ризик несуть безладні статеві контакти без презервативів, із частою зміною партнерів. Особливо небезпечними є статеві контакти під час менструації та нетрадиційний секс, коли можна поранити шкіру і слизові оболонки.

Вірусні гепатити В, С, D передаються переважно через інфіковану кров і забруднені нею шприци, медичні інструменти, предмети побуту (спільні леза для гоління, ножиці, манікюрні та педикюрні набори, зубні щітки, стоматологічне обладнання тощо) — достатньо, щоб непомітна людському оку доза вірусів потрапила в кров здорової людини через подряпину, поріз, мікротріщину, ранку або інше ушкодження шкіри чи слизової оболонки. Збудники цих гепатитів дуже стійкі, витримують кип’ятіння і можуть тривалий час зберігатися у засохлій краплі крові. Тому будь–які маніпуляції з ушкодженням шкіри чи слизових треба проводити стерильними інструментами. Слід пам’ятати: кип’ятіння застосовується для дезінфекції, воно не є стерилізуючим засобом.

Оскільки правила про ретельну обробку інструментів дотримуються не всюди, потенційно до групи ризику потрапляє кожен, хто хоча б раз у житті відвідував стоматологічний чи косметичний кабінет, салон тату або пірсингу, робив манікюр чи педикюр у майстра. «Я цих людей називаю «жертвами краси», — каже головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я зі спеціальності «Інфекційні хвороби» Ірина Боброва. — Вони просто не знають, на який ризик наражаються. За даними російської статистики, у кабінетах пірсингу і татуажу гепатитом В заражаються від 2 до 4 відсотків хворих на цю недугу. По гепатиту С, на жаль, такої статистики немає ані в Росії, ані в Україні, але прогностичні цифри — не менші».

За словами спеціаліста, точно визначити, яким саме шляхом заразилася людина, неможливо, особливо якщо на тлі якихось медичних маніпуляцій хворий мав статеві зв’язки, відвідував салон тату, робив манікюр, педикюр, лікував зуби в стоматолога. Людина може робити припущення, але стовідсоткового підтвердження гіпотези не дасть жоден лікар, жодна тест–система.

Де зробити аналіз на гепатит?

Українські медики наголошують: якщо ви маєте бодай якісь підозри щодо свого гепатит–статусу, обов’язково зробіть аналіз для виявлення інфекції. Найпростіший варіант — експрес–тест. Медсестра робить невеличкий надріз на пальці, забирає краплю крові в невеличке заглиблення на пластиковій панелі, потім «шаманить» із реактивами, і вже за 10 хвилин отримує результат — є в людини антитіла до гепатиту С чи немає, з точністю 98%. За словами пані Гаврилової, вартість набору — 27 гривень, він має продаватися в аптеках. Але зробити тест самостійно неможливо, для цього потрібний кваліфікований лікар чи медсестра з поліклініки. За законом, медпрацівник має зробити це безкоштовно, на практиці ж виходить інакше — у багатьох поліклініках за процедуру аналізу треба буде зробити так званий благодійний внесок до лікарняної каси. У кожному регіоні — ситуація індивідуальна, усе залежить від того, чи є в лікувальному закладі тест–системи, чи є фінансування лабораторної роботи цієї ланки.

Як розповіли «УМ» в одній зі столичних приватних клінік, у них експрес–аналіз на антитіла до гепатиту С коштує близько 140 гривень, результат готовий через 10—15 хвилин. Утім спеціалісти не схильні надто довіряти цьому тесту, бо він реагує не на вірус гепатиту, а на антитіла до нього. Більш точний результат дасть набагато дорожча діагностика за методом полімеразної ланцюгової реакції. При бажанні можна встановити вірусне навантаження, тобто кількість вірусів у певному об’ємі крові. У державних клініках такі апарати — поки що рідкість, у приватних клініках тест коштує близько 250 гривень. А низка аналізів (щоб з’ясувати повну картину хвороби) «потягне» на тисячу з лишком гривень.

На бюджет надія марна

Якщо аналіз на гепатит підтвердиться, людині треба звернутися до інфекціоніста в міську чи районну поліклініку. Той призначить додаткове обстеження (якщо треба) і розповість про схему лікування. А гроші на препарати, на жаль, доведеться шукати самотужки. Хворі на гепатит С отримували державну допомогу тільки в 2007—2008 роках, і стосувалося це лише ВІЛ–інфікованих пацієнтів. Ще були дві поставки ліків за гроші Світового банку, які було розподілено в 20 регіональних Центрах профілактики та боротьби з ВІЛ–СНІДом. Наступні програми були загальмовані, тому що кошти так і не виділили з державного бюджету — з огляду на економічну кризу та подальшу боротьбу з грипом АН1N1.

За словами Василя Лазоришинця, певна кількість українських пацієнтів все ж таки отримала безкоштовне лікування хронічного гепатиту С за рахунок регіональних програм та бюджетів. Міські та обласні бюджети деяких регіонів настільки перейнялися проблемою, що створили і фінансували певні регіональні програми по гепатиту С. За гроші обласних бюджетів у 2008—2009 роках закуповували препарати для лікування ГС у Харкові, Вінниці, Миколаєві, Житомирі, Донецьку, Запоріжжі, Полтаві, Сумах. На сьогодні кількість цих регіонів скоротилася до чотирьох, тому отримати безкоштовні ліки за державний кошт практично нереально. Для людей, які не мають коштів для лікування гепатиту С, залишається єдиний вихід — продавати все, що мають, залазити в борги і рятувати власне життя. А якщо і продати нема чого — шукати спонсорів і звертатися до благодійних фондів.

ВАЖЛИВО!

Найкраще піддається лікуванню гепатит другого та третього генотипу, а найгірше — першого генотипу. Утім, за законом підлості, найчастіше у хворих виявляють саме «найстрашніший» генотип 1(b).