Моя чужа дитина

...За 10 років спільного життя Максим і Марія досягли, здавалося, всього, про що могла мріяти молода сім’я. Обоє мали хорошу роботу, квартиру, два авто, щопівроку могли дозволити собі відпочинок за кордоном. Єдине, що затьмарювало сімейне щастя, — пара не мала дітей. Не допомагали ні найдорожчі клініки й курорти, ні імениті лікарі й знахарі. А коли після третьої спроби штучного запліднення у Марії знову «нічого не вийшло», вона зважилася на єдиний шанс мати власних дітей — скористатися послугами сурогатної матері. На щастя, Максим підтримав дружину. Через відому клініку вони знайшли жінку, яка погодилася допомогти їм відчути радість батьківства. На подружжя чекало подвійне диво — їхня сурогатна мама завагітніла двійнею! Сьогодні хлопчикам Максима й Марії — по два роки. «Чому я раніше не погодилася на це?» — дивується жінка.

Дорогі діти

Цю історію мені розповіла сама Марія, з якою часто зустрічалися на дитячому майданчику. Вона ж посвятила й у інші тонкощі незвичайного народження своїх синів. Каже, що тільки «гонорар» сурогатної матері становив 20 тисяч доларів. І це ще недорого, адже жінка народила їм одразу двох дітей, і їй довелося зробити кесарів розтин. Із сурогатною мамою вони досі підтримують стосунки. Ця жінка неабияк допомогла їм, поки Марії вдалося оформити декретну відпустку. До речі, в США законодавство дозволяє сурогатній матері підтримувати стосунки з народженою нею дитиною стільки, скільки вона захоче. Породіллі навіть дозволяють вигодовувати груддю дитину. Українські ж медики кажуть, що цього в жодному випадку робити не можна, — так буде краще для всіх.

В Україні сьогодні не так уже й багато пар погоджуються скористатися послугами сурогатної матері — всього 1% від тих, хто взагалі зважується на штучне запліднення. Але в подальшому кількість таких людей зростатиме, переконані медики, адже у країні до 10 відсотків пар — безплідні.

Правда, навіть за великого бажання «замовити» собі дитину може далеко на кожна родина. Адже, окрім медичних показань, для цього потрібні чималі гроші. «Йдеться про суму від 5 тисяч доларів до 35—50 тисяч євро, — каже директор Центру медичного права Сергій Антонов. — У середньому ж післяпологовий «гонорар» сурогатної матері становить 10—16 тисяч доларів. Але до цієї суми слід додати приблизно 400 доларів щомісячної винагороди за, так би мовити, тимчасові незручності, плюс компенсація за харчування, одяг для вагітних, медичні обстеження, пологи та власне процедура штучного запліднення. От і набігає пристойна сума. До того ж слід бути готовим до ймовірних ризиків, наприклад, вагітність із першого разу може не настати чи станеться викидень».

Договір проти материнського інстинкту

Жінка, яка погоджується в такий незвичний спосіб заробити гроші, теж має бути готовою до того, що «замовники» поставлять їй низку вимог. За словами Сергія Антонова, сурогатна мати в першу чергу зобов’язується передати народжену дитину біологічним батькам, а впродовж дев’яти місяців мусить вести здоровий спосіб життя, навіть статева близькість із рідним чоловіком може обмежуватися. Іноземці часто вимагають, наприклад, аби мати вела щоденник і детально занотовувала все, чим займалася впродовж дня: що їла, як почувалася, чи ходила до лікаря тощо. Якщо жінка відмовляється виконувати якісь пункти вимог, її можуть оштрафувати. Права та обов’язки сторін мають бути обумовлені у відповідному договорі, який варто укладати сторонам. Це убереже і «замовників», і «виконавицю» від усіляких ризиків, пов’язаних із «людським фактором».

Юрист пригадує випадок, який стався з однією київською парою: їхня сурогатна мати за кілька місяців до пологів виїхала в Росію й там народила дитину, яку так і не віддала біологічним батькам, відмовившись навіть від обіцяної винагороди. Чи винний у цьому материнський інстинкт — важко сказати. Бо втікачку правоохоронці не надто й намагалися шукати. «Кримінальну справу спочатку порушили, а потім закрили, бо не змогли нічого інкримінувати тій жінці. Адже вона ще не народила, тому навіть закинути їй викрадення дитини було неможливо», — каже пан Антонов.

Цікавлюся в юриста, чи було так, що потенційні батьки відмовлялися від уже народженої дитини. Сергій Антонов пригадує один такий випадок: маля народилося з вадами, що було зумовлено «некоректною поведінкою сурогатної матері під час вагітності». Біологічні батьки від дитини відмовилися (маля нині живе в притулку), а сурогатна мати не отримала відповідну компенсацію. Історія, що не кажіть, вражаюча. Дитина в результаті виявилася непотрібною нікому: ні сурогатній матері, яка й не мала наміру дбати про здоров’я чужого маляти, ні біологічним батькам, які не «замовляли» хвору дитину...

А що каже закон?

Сурогатне материнство в більшості країн — заборонене. Лише 15 країн його дозволили, а в Бразилії та Угорщині закон вимагає, щоб сурогатними матерями були тільки родички подружжя. Донедавна така норма існувала й в Україні. Але потім була скасована. У нас сурогатне материнство сьогодні регулюється наказом МОЗу від 23 грудня 2008 року №771. Але й він не в змозі охопити весь спектр юридичних проблем, які можуть виникнути під час застосування методу сурогатного материнства. Наприклад, незрозуміло, чи можуть скористатися цим методом одинокі жінка чи чоловік? Костянтин Світнєв, юридичний експерт Європейського товариства людської репродукції й ембріології, каже, що в принципі підстав відмовляти одиноким людям у цьому немає: «Подружній статус не повинен тут мати значення. Народження дитини дає можливість одинокій людині мати сім’ю. Хоча часто клініки відмовляють пацієнтам, які не перебувають у шлюбі, у реалізації «сурогатних» програм. Немає більшого цинізму, ніж відмова дитині у народженні. Так, звичайно, краще, коли дитина виховується у повній родині. Але скільки нині дітей росте в неповних сім’ях, і нікому ж на думку не спадає казати, що краще б вони взагалі не народилися!»

Протизаконним, згідно з цим наказом, є і застосування сурогатного материнства з повною донорською програмою. У багатьох українців ще на слуху історія, яка сталася кілька років тому з американкою Джанет Руньон. Ця 56–річна жінка трагічно втратила свою єдину доньку. Щоб забути своє горе, Джанет вирішила ще раз стати матір’ю. Сама народити дитину вона не могла, тому вирішила скористатися послугами іншої жінки. Оскільки в Україні «гонорари» сурогатних матерів значно менші, Джанет вирішила скористатися послугами українки. Коли дівчинка народилася й американка приїхала забрати її до Штатів, її... затримали, звинувативши у викраденні дитини. Річ у тім, що біологічно ні вона, ні її чоловік не є батьками дівчинки. А за законом батьками вважається подружжя, в якому хоча б чоловік або дружина були донором сперми чи яйцеклітини. «Ця дитина ніколи б не з’явилася на світ, якби не величезне бажання Джанет та її чоловіка, — додає пан Світнєв. — А отже, саме Джанет слід вважати матір’ю дівчинки». Юристи кажуть, що клініки тишком–нишком таки практикують повні донорські програми, коли ні чоловік, ні дружина не можуть виступити донорами. Й це давно вже потрібно законодавчо врегулювати. Відповідний законопроект уже рік перебуває на розгляді в Комітеті з питань охорони здоров’я ВР...

ДО РЕЧІ

8 листопада в родині 56–річного голлівудського актора Деніса Куейда («Ворог мій») та його дружини Кімберлі (Баффінгтон) народилися двійнята — син Томас та донька Зоя. Щоб стати батьками, подружжя скористалося послугами сурогатної матері.

6 серпня 2008 року співак Рікі Мартін став батьком двох донечок. Виносила й народила двійнят сурогатна мати. Дітей співак виховує самотужки, адже дружини не має.

23 червня 2009 року двійнята, народжені сурогатною матір’ю, з’явилися і в акторській родині Сари–Джесіки Паркер та Метью Бродеріка. На цей крок подружжя зважилося, оскільки Сара після народження в 2002 році старшого сина так і не змогла більше завагітніти.

НЕВИГАДАНІ ІСТОРІЇ

Ольга, киянка, 28 років:

— Мені було всього 17, коли я завагітніла. Це було, мов грім серед ясного неба: я тільки–но вступила до інституту, мала грандіозні плани щодо навчання та майбутньої кар’єри. А ця фатальна ніч з однокурсником перекреслювала все. Робити ж аборт теж було страшно. Те, що порадила мені мама, здавалося, вирішенням усіх проблем: «Народиш цю дитину і віддаси в братову сім’ю. В них он, відколи живуть, немає дітей...» Я народила хлопчика, написала відмову, а брат із дружиною швидко оформили всі необхідні документи. Тоді я зітхнула з полегшенням. Довчилася, зробила кар’єру. Ту історію ніхто в нашій родині не згадує. Окрім, мабуть, мене. Я й досі не можу повірити, що погодилася на таке! Стосунки з матір’ю геть зіпсувалися — не можу вибачити їй, що свого часу напоумила мене на ту дурницю. З братом теж не вдається спілкуватися, зробивши вигляд, ніби нічого не сталося. А син називає мене «тьотя». Не побажаю нікому відчути те, що відчуваю я... Теоретично я могла б відсудити свого сина, але кого це зробить щасливим?

Федір Дахно, директор Інституту репродуктивної медицини:

— У моїй лікарській практиці вперше дитина від сурогатної матері народилася в 1983 році. Це були дві сестри–близнючки. Одна з них перехворіла туберкульозом нирки і не могла народжувати. У другої вже було двоє дітей, тож вона сама запропонувала «допомогти» сестрі. Репродуктивні технології тоді тільки зароджувалися. Ми взяли сперму чоловіка однієї сестри та ввели її в матку другої (сурогатної матері). Вагітність настала. Коли дитина народилася, ми навіть уявлення не мали, як по закону передати цю дитину іншій парі. Адже з цим раніше не стикалися і в законі нічого подібного не було передбачено. Вирішили це питання так: жінка, яка народила дитину, написала відмову, а чоловік другої сестри, як рідний батько, забрав маля.