Хет–трик синьйора Жозе

Насправді вирішальні матчі рідко бувають видовищними. Більшою мірою — це битва тактичної мудрості тренерів поза полем і холоднокровності виконавців на зеленому газоні. Хоча, зрозуміло, визначальною є й майстерність гравців, які саме в таких двобоях стають героями. Минулої суботи до золотих сторінок історії міланського «Інтера» своє ім’я вписав аргентинський форвард Дієго Міліто — він приніс «Інтернаціонале» Кубок чемпіонів, очікуваний упродовж 45 років. Тепер «інтеристи» — триразові володарі головного клубного трофею старого світу (1964, 1965, 2010).

Полководці

Довгоочікуваним успіхом команда має завдячувати головному тренерові Жозе Моуріньйо. Португалець став лише третім фахівцем, якому вдалося виграти Суперлігу із двома різними клубами, — у 2004–му він приводив до тріумфу «Порту». Раніше такий «фокус» організовували лише Ернст Хаппель («Фейєноорд»–1970 і «Гамбург»–1983) та Отмар Хіцфельд (дортмундська «Боруссія»–1997 і «Баварія»–2001).

Так само близьким був до цього досягнення й наставник «Баварії» Луї ван Галь, який у золоті часи своєї кар’єри сходив на вершину з блискучим «Аяксом» зразка 1995 року.

Якщо ван Галь останніми роками перебував у тіні, працюючи в рідній Голландії, то Особливий, як сам називає себе Моуріньйо, майже впритул наближався до Кубка чемпіонів із «Челсі». Торік очолювані португальцем лондонці вибули в півфіналі, програвши «Барселоні» за певної симпатії судді до каталонців. Тепер же доля повернула борг Жозе так само руками арбітра, який не зафіксував взяття воріт «Інтера» «Барселоною» на тій же півфінальній стадії. А вже у фіналі «великий комбінатор» не схибив. Хет–трик за сезон міг зробити й ван Галь, але зробив — Моуріньйо, вигравши із своїм колективом і національний чемпіонат, і Кубок, і Лігу чемпіонів.

Хмизу в багаття протистояння додавав той факт, що наприкінці 1990–х Моуріньйо був одним із помічників ван Галя в «Барселоні»; тепер же обдарований учень пішов проти вчителя. Ці фахів­ці сповідують різні стилі гри: голландець полюбляє атакуювальну манеру, а португалець є одним із найкращих у побудові оборони. В Італії, де історично роблять акцент саме на надійність захисних редутів, зерна принципів Жозе впали на благодатний ґрунт. До речі, весь Апеннінський півострів має подякувати цьому тренерові за те, що він повернув країну на третє місце в таблиці коефіцієнтів УЄФА — інакше туди застрибнули б німці.

Схоже, що зупинятися на досягнутому сивочолий 47–річний фахівець не збирається. На прес–конференції після суботнього тріумфу в Мадриді він заявив, що це був його останній матч на чолі «Інтернаціонале». Символічно, що надалі він працюватиме на цьому ж стадіоні, де тільки–но відсвяткував успіх, — очолюватиме «Реал». А «королівський клуб» уже скучив за великими успіхами й потребує якраз тренера–переможця. Хоча офіційної інформації про завершення переговорів ще немає, іспанські ЗМІ вже повідомили, що Жозе Моуріньйо отримуватиме на чолі «вершкових» фантастичні 10 мільйонів євро на рік упродовж чотирьох сезонів.

Непробивні мури

У суботу всі на «Сантьягу Бернабеу» зосередилися на протистоянні «Інтера» й «Баварії» (до речі, УЄФА вперше провела фінал Єврокубка у вихідні). Відвідувачі 80–тисячної арени, звиклі до яскравих шоу, цього разу були розчаровані: «Баварія» ніколи не грала у відверто атакувальний футбол, «Інтер» же звик набирати очки, діючи від міцної оборони навіть у зустрічах із середняками серії А. Тож суперники переважно вовтузилися в середині поля, побоюючись помилитися. Аж поки італійці несподівано вийшли вперед.

Голева взаємодія підопічних Моуріньйо нагадала українським фанатам красиву комбінацію Шовковського, Реброва й Шевченка, яку наші хлопці втілили в забитий м’яч у ворота «Реалу» на цьому ж стадіоні в далекому 1999 році. Тепер же на вістрі опинився 30–річний голеадор Міліто. Як тут не згадати, що аргентинець вирішував долю двобоїв в останньому турі серії А та в Кубку Італії, у Суперлізі ж забивав у лютому у ворота «Челсі», в березні — московському ЦСКА, у квітні — «Барселоні», а ще восени — київському «Динамо».

По перерві німці стали більше йти вперед — чудовий шанс відновити рівновагу втратив молодий Томас Мюллер, який упритул влучив у воротаря Жуліо Сезара. За відсутності дискваліфікованого Франка Рібері баварці майже в кожній атаці шукали на полі Ар’єна Роббена, але голландця «нерадзуррі» надійно прикрили.

Інтрига ж вичерпалася після другого голу «інтеристів», коли Дієго Міліто ефектно оформив дубль, пошивши в дурні бельгійського оборонця «червоно–білих» Даніеля ван Бюйтена (це був шостий гол аргентинця в ЛЧ–2009/10). Тому ще за дві хвилини до фінального свистка екстравагантний Жозе Моуріньйо дозволив собі піти до тренерської лави здивованих мюнхенців і потиснути їм руки.

Українець Анатолій Тимощук на полі так і не з’явився. Зате він другим із баварців отримав із рук Мішеля Платіні почесну медаль за участь у фіналі Ліги чемпіонів.

Згодом Моуріньйо у своєму стилі назвав ван Галя провокатором, котрий намагався вивести його колектив із рівноваги заявами напередодні зустрічі. І висловив гордість від співпраці із футболістами та президентом «Інтера» — саме мрію Массімо Моратті про єврокубок тренер і втілив у життя.

Натомість керманич «Баварії» вважає, що переможцям допомогла Фортуна, адже різниця між суперниками зовсім не велика. До того ж його підопічним не вдалося проявити свої найкращі якості.

ТАБЛО

Ліга чемпіонів. Фінал

«Інтер» (Італія) — «Баварія» (Німеччина) — 2:0

Голи: Міліто, 35, 70

«Інтер»: Жуліо Сезар, Дзанетті, Самуель, Лусіо, Ето’О, Снайдер, Майкон, Ківу (Станкович, 68), Пандєв (Мунтарі, 79), Камб’яссо, Міліто (Матерацці, 90+2)

«Баварія»: Бутт, ван Бюйтен, де Мікеліс, Хаміт Алтинтоп (Клозе, 63), Олич (Гомес, 74), ван Боммель, Лам, Мюллер, Бадштубер, Швайнштайгер, Роббен

Попередження: де Мікеліс, 26; ван Боммель, 78 — Ківу, 30

Суддя — Уебб (Англія)

Мадрид, «Сантьяго Бернабеу», 80 100 глядачів

РЕГАЛІЇ

Жозе Моуріньйо вийшов на перше місце у своєрідному рейтингу найкращих тренерів ХХІ століття. Очолюючи «Порту», «Челсі» та «Інтер», португалець здобув уже 17 трофеїв.

Найближчий переслідувач — тренер «Манчестер юнайтед» Алекс Фергюсон — поклав у свою скарбничку 14 титулів. По 11 турнірів виграли Валерій Газзаєв (ЦСКА, «Динамо» (К)), Мірча Луческу («Галатасарай, «Бешикташ», «Шахтар») та Карло Анчелотті («Мілан, «Челсі»).