«Миколаївщина нічим особливим не вирізняється — це дуже спокійна область», — стенув плечима голова обласного осередку Всеукраїнського об'єднання «За Україну! За Ющенка!» Юрій Парфьонов у відповідь на традиційне запитання про «специфіку регіону». І справді: Миколаївщина — це не Донбас, де частина населення й досі ненавидить усе українське, не Галичина, яка з підозрою сприймає «східняків», не Київщина, котра живе окремим від свого обласного центру життям, і не Крим, на території якого дехто й досі хоче жити окремо від України... «У нас є всього потрошку», — пояснюють мої співрозмовники (до редакції «УМ» Юрій Олександрович прийшов зі своїм заступником, Сергієм Сергєєвим). Як з'ясувалося з розмови, «потрошку» стосується як політичної й економічної, так і ментальної складової життя миколаївців. У цьому благодатному південному краї мирно уживаються «праві» з «лівими», українці з росіянами й представниками інших національностей, селяни з робітниками й рибалками. Люди живуть не багато, але й не дуже бідно, бояться начальства, яке наказує обирати «потрібних» кандидатів (хоча й не так жорстко, як у деяких інших областях), але голосувати все одно збираються за Ющенка — кажуть, що в інших уже зневірилися, а від нової влади можна принаймні сподіватися змін на краще. Словом, на землі, омитій кров'ю давніх русичів, що боронили бузький край від орд жорстоких печенігів, половців та монголо-татар, і запорізьких козаків, які в Дикому полі ставали грудьми на захист Вітчизни від турків, нині все спокійно й тихо. І хтозна, можливо, саме Миколаївщина з її давньою скіфсько-кіммерійською, а потім слов'янською та грецькою історією, з її полями й морем і є тією «золотою серединою», яка представляє в розрізі всю Україну?
Про те, які настрої панують серед мешканців Миколаївської області напередодні президентських виборів, ми й розмовляли з керівниками місцевого осередку «За Україну! За Ющенка!».