Мій меч — овечу голову з плеч

      При в'їзді в село Ташлик Смілянського району Черкаської області неподалік дороги на полі зазвичай пасеться невелика отара овець (як на фото). Скубнувши торішньої сухої трави, вівці пережовують її й час від часу з цікавістю поглядають на шлях: а що там діється? Коли ж вам захочеться підійти ближче й глянути на цю, як для нашого часу, екзотику, то поруч iз безтурботними тваринами, ніби з-під землі, вигулькне невеличкий собака й тут же почне збирати докупи овечий гурт. А якщо ви ще й надумаєте, як це було зі мною, сфотографувати те стадо, то чотириногий сторож заходиться збивати докупи й старих, і малих та пожене їх геть.

      Виявляється, я зробила не просто вдале фото, воно — це ілюстрація до того, як на Черкащині «відроджується» вівчарство. Без державної підтримки. Як повідомив «УМ» Анатолій Титаренко, заступник начальника управління сільського господарства й продовольства з питань тваринництва Смілянської районної державної адміністрації, нині в СВК «Зоря» села Ташлик тримають 22 овечі голови. Така сама невелика овеча отара є і в селі Гуляйгородок. Так що обіцяна державою доплата на розвиток вівчарства (коли в отарі нараховується 40 маток — виплачується 50 гривень на кожну з них) залишається незатребуваною. А люди ще не забули ті часи, коли десятиліття тому в одному лише селі Пастирське Смілянського району утримували 12-тисячну овечу отару.

      Наразі займатися вівчарством стало зовсім невигідно: галузь ця є збитковою, а приватник, який прийшов на село, старається працювати на прибуток. Як поінформували «УМ» в Черкаському обласному управлінні сільського господарства й продовольства, тепер господарства Черкащини утримують 4000 голів овець. Для прикладу нагадаємо, що у старі добрі часи у Шевченковому краю їх нараховувалося 600 тисяч.