І всі напасті нам — трин–трава!

Випадок нерідко зводить нас із незвичайними людьми. Коли у мене вкотре почала боліти спина, мама сказала: «Я на завтра Тамілу Іванівну запросила, хай тобі зробить лікувальний масаж». До того я чула про немолоду жінку, яка добре знається на травах. Моя мама завжди відгукувалася про неї з великим захопленням. Щоб не ображати маму, я погодилась, а сама подумала: «Який там масаж... Людині вже за сімдесят, а для такого масажу сила потрібна». І подумала даремно. Бо згодом була просто вражена і силою рук цієї немолодої жінки, і потужною позитивною енергетикою, що струменіла від неї і зігрівала, як сонечко.

Сина витягнула мало не з того світу

Зараз, коли в лісах і лугах саме розбуялася молода зелень, Тамілу Іванівну застати вдома можна хіба що в негоду. Сама їздить у навколишні ліси, обминає тільки ті, які свого часу зачепила радіаційна чорнобильська хмара. А коли має трохи вільного часу, допомагає позбутися болячок іншим. Щопонеділка, приміром, проводить заняття в міському територіальному Центрі обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян. Щедро ділиться своїм досвідом, когось вправи лікувальної фізкультури навчить виконувати, комусь — масаж зробить.

Костецька — не медик, але попри це допомогла вилікуватись багатьом людям. Одна її знайома, приміром, багато років хворіла на астму. Що тільки не робили медики, а захворювання поверталось і поверталось. А після цілющих трав’яних зборів і масажів Таміли Іванівни все поступово налагодилось. Ще одна жіночка роками не виходила з лікарень із страшним артритом, а тепер у свої 76 працює на городі, як молода! І таких випадків чимало. А колись Таміла Костецька мало не з того світу витягла свого сина, який потрапив у жахливу аварію. Були серйозно пошкоджені хребет, таз, ноги. Жінка два місяці не виходила з військового госпіталю, рятуючи свою дитину. «Мені тоді туди півмішка живокосту знайомий передав, — згадує вона. — То, одержавши дозвіл лікаря, почала просто замотувати сина в ту траву. Багато ми тоді пережили, але син мій не тільки видужав, а й досі служить в армії».

До дружби з лікарськими травами Таміла Іванівна вже привчила всю свою родину — і сина з дочкою, і невістку із зятем, і трьох онуків. Навіть наймолодший, п’ятирічний Сашко, не раз просить: «Бабусю, дай травички попити!». А трав’яні рецепти Костецька має геть від усього на світі. Противнючих лямблій, задля порятунку від яких народ купує дорогі препарати, вигнала з організму травами, гарбузовим насінням і олією.

«Вилікуватись природними засобами можна майже від усього, — каже Костецька, — але треба для цього мати велике бажання і терпіння. Якось одна жінка, послухавши мою розповідь про регулярну очистку організму, спитала: «А не можна так, щоб швиденько?..». То я їй відповіла, що з таким підходом може зразу ставити на своєму здоров’ї хрест. Бо ж як так? 60 років назбирувала в собі різну гидоту, а тепер хоче, щоб «швиденько».

А почалось усе з хвороби

Так склалося, що маленьку Тамілу виховала і виростила бабуся — у мальовничому селі Оленівка Волноваського району Донецької області. Старенька, незважаючи на атеїстичні часи, навчила онуку молитов на всі життєві випадки і дала найперші уроки фітотерапії. «Ось дивись, Тамілочко, — показувала вона дівчинці на луках за селом, — оце — алтейка, її квіти від кашлю допомагають, а це — деревій, його настоянку треба пити, коли болить животик...» Уроки ті, правда, на довгі роки залишились лише теплими дитячими спогадами. І хоч світ трав та квітів завжди вабив Тамілу, доля повела дівчину зовсім іншими шляхами.

Після закінчення школи майбутня травниця назавжди поїхала з рідного села, вивчилась у Київському інституті харчової промисловості на інженера–технолога і за направленням потрапила на Тернопільщину. Тут усе життя пропрацювала на харчових підприємствах і доросла до посади генерального директора обласного хлібооб’єднання, куди входило 15 підприємств. Зрозуміло, що робота як для жінки була досить нервовою і напруженою. Їй було всього 44, коли на нервовому ґрунті раптом розвинувся гострий панкреатит, до нього додалися інші болячки. Медикаменти лише на певний час зменшували нестерпні болі в підшлунковій. Зверталась до багатьох лікарів, лежала в лікарнях — усе малоефективно. Довго вона так промучилась, аж поки, каже, її наче осяяло — вирішила спробувати лікуватись травами. Жінка почала сама збирати рослини, бо в аптеках не було, наприклад, потрібної вероніки чи дикого цикорію. На допомогу прийшла і сусідка, яка зналася на травах. Сідали з нею в автобус чи дизель і вирушали до лісового масиву. Так почався у житті Таміли Іванівни Костецької новий етап.

Ритуали на природі

Траволікування допомогло жінці подолати підступний панкреатит і змусило по–новому оцінити власні можливості. Таміла Іванівна з головою поринула у навчання здоровому способу життя. Наприкінці 80–х, на щастя, вже з’явилося багато відповідної літератури — книги Семенової, Ілліна, Малахова, пізніше Ніші, Хей, Шелтона. Перечитувала по 10 разів, випробовувала на собі, дещо переробляла. «У результаті я виробила цілий оздоровчий комплекс, який тепер рекомендую всім, — каже Таміла Іванівна. — Але найперше всім раджу звернутися все–таки до офіційної медицини — пройти повне обстеження (УЗД, флюорографію, електрокардіограму, аналіз крові тощо), щоб точно встановити діагнози».

Уже в пенсійному віці Таміла Костецька прилучилася до Асоціації народної медицини (продовжує навчатися там і зараз) — пройшла річні курси з фітотерапії, класичного та козацького масажу, біоенергетики, мануальної терапії. Але траволікування, до якого найбільше лежала душа, залишилось головним. Детально вивчала кожну травинку, бо в книжці на картинці і в лісі чи полі вони, виявляється, трохи різні. Та й до назв треба ставитись дуже уважно. Ось, приміром, перстач білий і перстач гусячий — це ліки від зовсім різних хвороб.

Узагалі Таміла Іванівна вивчає і збирає цілюще зілля вже тридцять років. На природі проводить цілий ритуал — промовляє молитву, вітається і прощається з травами, обов’язково дякує і їм, і землі, і лісу чи лугу. За літо назбирує до півтори сотні різновидів трав, квітів, коренів. Сушить їх на горищі (його здає в «оренду» подруга — господиня приватного будинку) і готує з них лікувальні збори. Причому ретельно дотримується всіх писаних і неписаних правил, адже цілюща сила будь–якої рослини дуже залежить навіть від того, в яку пору і час доби вона зірвана. Корені, наприклад, найкраще копати восени, коли мають найбільшу силу, квіти зривати — у першій половині дня. Найсильнішими всі трави є на Івана Купала. Водночас у кожної є ще й свої «забаганки». Приміром, таку траву, як лабазник, що містить багато ефірних олій, необхідно обов’язково збирати до того, як почне припікати сонце, інакше значна частина тих олій випаровується. Так що з ранньої весни і до пізньої осені дні Таміли Костецької розписані за своєрідним суворим графіком. До того ж дуже помиляється той, хто вважає, що збір лікарських трав — це лише приємна прогулянка на природі. Насправді це і багато кілометрів пішки аж ніяк не по асфальту, і болото, і комарі, і колючки, і щоразу важкі сумки в руках чи рюкзак за плечима. А жінці, не забувайте, уже за сімдесят!

ВІДВЕРТА РОЗМОВА

«Приворотне зілля справді існує, але я таким не займаюсь»

— Таміло Іванівно, ви ось по трави в ліс постійно їздите. Значить, аптечним не довіряєте?

— Не маю морального права стверджувати це напевне, але знаю людей, які на продаж збирають трави і біля траси, і біля залізничної колії...

— Не страшно в лісі самій?

— Трохи є, особливо коли починаєш блукати. Тричі я дуже була заблукала, але якось Бог допоміг знайти дорогу. Вовків не раз зустрічала, але вони людину все–таки бояться, тікають. А був випадок, коли взагалі бозна на кого натрапила. Копала в глибині лісу корені балабану, побачила печериці і полізла за ними в гущавину. Раптом бачу — сидить у кущах якийсь незрозумілий звір із червоними очима. То я тікала на космічній швидкості, не зупиняючись, аж до села — де тільки сили взялися! — бо все здавалося, що воно за мною женеться. А озирнулася вже біля крайніх хат — нікого...

— А лісовиків чи мавок не траплялося зустрічати? Чи приворотне зілля шукати?

— Ні, казкова в лісах тільки краса. А щодо зілля приворотного, то воно насправді існує, одна трава навіть так і називається — приворотень (інша назва — манжетка). А ще є розхідник — кажуть, якщо зробити з нього настій і підлити під двері, де подружжя живе, то пара обов’язково розлучиться. Але я таким не займаюсь. Єдине, що допомагала, — відвернути чоловіків від алкоголю. Для цього дуже помічні такі трави, як баранець, копитень європейський, чебрець.

— Наскільки знаю, траволікування вимагає здорового способу життя, інакше зілля навряд чи допоможе...

— Особисто я ранок починаю з молитов. Потім — година на зарядку й обливання холодною водою. А щодо харчування, то просто їм часто і потроху плюс намагаюся не змішувати білки і вуглеводи. Я вибрала для себе саме такий спосіб і не помилилася. Адже раніше була слабка, бліда, нервова. А тепер — самі бачите! А мені ж усе–таки 76. Так що рекомендую всім.

— Що ви порадите людям, які бояться старості і пов’язаної з нею немічності?

— Передусім — бути оптимістами і цінувати кожну хвилину життя, радіючи їй. Плюс — постійно вдосконалюватись. Тоді і часу не буде на дурні думки!

РЕЦЕПТИ ВІД ТАМІЛИ КОСТЕЦЬКОЇ

Зміцнюючий

Особливо рекомендується при ослабленні організму після зими. Склад: суниця лісова (вся рослинка, разом зі стеблом, листям та цвітом), листя м’яти та меліси. Співвідношення 1:1:1. Одну столову ложку суміші запарювати склянкою окропу, годину настоювати і потім пити впродовж дня, як чай. Таміла Іванівна стверджує, що самопочуття після вживання такого настою просто чудове.

Заспокійливий

Треба взяти по одній частині валер’яни і собачої кропиви та по дві частини вересу і сухоцвіту болотяного. Можна також додати по одній частині первоцвіту та листя ожини. Одну столову ложку суміші заливаємо склянкою окропу і годину настоюємо, а потім випиваємо по 100 грамів тричі на день перед уживанням їжі, а також перед сном.

Від артриту, остеохондрозу та радикуліту

Візьміть по сто грамів коренів оману та лопуха, по 60 грамів кореня кульбаби, листя кропиви та берези, і по 30 грамів фіалки триколірної та материнки. Три столові ложки суміші цих трав залити 800 грамами окропу, 3 хвилини варити і 30 хвилин настоювати. Пити шість разів на день по 100 грамів за 15 хвилин до прийому їжі і через 30 хвилин після. Курс має тривати три тижні, впродовж яких необхідно повністю відмовитись від білкової їжі — м’яса, риби, яєць, бульйонів.