«Увага, увага, говорить Кабмін!»

Дієвий, прагматичний та зовсім не популістський уряд Миколи Азарова вирішив не відставати від колег із законодавчої гілки влади — і також запровадив пряму трансляцію своїх щотижневих зустрічей. «[Це сталося] завдяки Національній телерадіокомпанії», — стримано мовив Прем’єр, і більшість його підлеглих одразу ж вирівняли спини. «Принаймні, якщо нас критикуватимуть, то за те, що ми говоримо (???), а не за те, як нас трактують на різних ток–шоу», — обґрунтував Микола Янович причини популяризації своєї роботи.

Відтак перший позитив від нововведення відчули всі: вступне слово Прем’єра було тривалішим, ґрунтовнішим, ніж звичайно, до того ж, Микола Азаров старанніше намагався вимовляти українські слова та навіть ставити наголос у потрібному місці.

До Пітера — по ВВП!

Головні месиджі Прем’єр–міністра на широку публіку традиційно мали охопити всі етапи нашого великого просування у бік Росії. Микола Янович злегка ущипнув попереднього нашого Президента, що за його правління президент РФ Медведєв жодного разу не побачив Київ. Натомість тепер Дмитро Анатолійович спостерігає Печерські пагорби мало чи не частіше, ніж Москва–ріку, — і Микола Азаров перелічив усі вигоди від цього. Найголовніша — це демаркація кордону, розмови про яку тягнулися понад десять років. Надалі ж міністри мають «покласти на папір» наші пропозиції співпраці у судно– та авіабудуванні, енергетичному машинобудуванні, космічному, нафтогазовому, агропромисловому комплексі тощо. Опозиція, нагадаємо, подібні ідеї називає не інакше, як поступовою передачею росіянам українських національних інтересів.

Наш Прем’єр не забув наголосити, що відтепер Україна значно серйозніше ставитиметься до різноманітних зібрань голів урядів країн СНД. Найближча така зустріч відбудеться у Санкт–Петербурзі вже у п’ятницю. Ця рядова подія викликала у душі Миколи Яновича надію... повернутися до рівня ВВП 1990 року. «Бо саме там зберуться керівники тих дер­жав, завдяки ринкам яких створювалася значна частка нашого внутрішнього валового продукту», — пояснив свою логіку Прем’єр.

Зростаємо, але повільно

Микола Азаров навів обнадійливу цифру: темпи росту промислового виробництва у квітні прискорилися порівняно з квітнем минулого року на 17,4%. Але при цьому сам погодився, що особливо радіти тут нічому — у квітні 2009 року спад промвиробництва становив 32%! Та попри це за останні два місяці міжнародні рейтингові агенції втретє підвищили рейтинг України. І знову ж таки — нині ми тільки повертаємося до рейтингу, який мали до 2004 року.

Учора уряд розпочав роботу над укладанням державного бюджету 2011 року. Влада хоче, щоби цей кошторис працював на базі нового Бюджетного та Податкового кодексів (утім, подібні обіцянки давав ще Віктор Янукович, коли був Прем’єр–міністром). Та чергова спроба підійти впритул до прозоріших податкових правил стартувала: нова робоча група має підготувати проект, що передбачає послаблення фіскального тиску на економіку. Фраза звучить дещо дивно — особливо якщо зіставити її зі світоглядом «витискача податків» Миколи Азарова та його останньою ініціативою з одіозним законопроектом 6337, який уже встигли охрестити новим податковим НКВС.

Ще одна ініціатива — пенсійна реформа. «П’ять років ми мали суцільний популізм у цій сфері», — мовив гуманітарний віце–прем’єр Володимир Семиноженко. Забувши додати, що першим «пенсійним популістом» був нинішній Президент Віктор Янукович, який напередодні виборів 2004 року, побувавши на Житомирщині, так перейнявся бідами літніх людей, що за кошти держбюджету тимчасов підняв пенсії у кілька разів: найактивніше голосує старше покоління.

ШТРИХИ

Між тундрою і визнанням

Віце–прем’єр Володимир Семиноженко детально описав гастрольні маршрути українських митців, які завдяки зустрічам Януковича–Медведєва отримали право дивувати своїм талантом росіян. Так, Львівський оперний театр виходитиме на московські сцени, а «Київський театр ім. І. Франка виступатиме в регіонах, де живуть переважно українці». Йдеться про Ханти–Мансійськ, Тюмень, Уренгой...

На запитання, як поєднати приклади великої дружби з фактами, коли російська влада наполегливо притісняє українську діаспору в цій країні, пан Семиноженко твердо заявив, що тепер наша влада чітко захищатиме своїх співгромадян у цій братній країні. Наприклад, транслюватиме там українське телебачення...

ЗІ СТОЛУ ЧИНОВНИКІВ

Що вчора ухвалив уряд?

— Доповнення до закону про визнання боржника банкрутом

— Спрощення процедури отримання земельних актів. Уперше в нашій історії запроваджено граничні терміни видачі актів та відповідальність чиновника за зволікання з видачею документа.

— Головні напрями бюджетної політики на 2011 рік та робочу групу з укладання нового Податкового кодексу.

ЦЕГЛА, КЕЛЬМА — КРИЗА

«Добудувати дім!»: спроба номер два

Виконавча влада має намір оживити будівельний ринок. Таку зовсім не нову, але завжди сенсаційну заяву зробив учора міністр регіонального розвитку та будівництва Володимир Яцуба. Нагадаємо, що з подібною ініціативною — надати державну підтримку будівельним компаніям, котрі мають незавершене будівництво зі ступенем готовності 70%, незадовго перед виборами виступила колишній Прем’єр Юлія Тимошенко. Тоді благі наміри закінчилися цілковитою профанацією та дерибаном мільярдів державних гривень, адже схема «допомоги» виглядала так: за кошти державної іпотечної установи Кабмін викупив 5 тисяч 300 квартир, а Юлія Володимирівна перед телекамери безкоштовно роздала їх пільговикам. Наскільки гострими були порушення, якої цифри сягав відкат та ряд інших проблем, намагаються сьогодні з’ясувати контролюючі та правоохоронні органи. Втім очевидним є той факт, що сьогодні іпотечна установа через дії одного з кандидатів у президенти України практично є розореною та неспроможною виконувати своє основне завдання, а проблема не стало менш гострою.

Для відновлення установи потрібно щонайменше 1,5 млрд. гривень. Міністр Яцуба визнав, що для нинішнього бюджету — цифра надто велика. І запропонував рятувати ДІУ, щороку виділяючи їй по 200–300 млн. гривень. Звичайно, з такими обсягами коштів активно добудовувати житло іпотечна установа не зможе. Однак на завершення будівництва об’єктів зі ступенем готовності близько 70%, за підрахунками міністра, треба щонайменше 7 млрд. гривень. Окремо стоїть житло зі ступенем готовності 80 і навіть 95%! Аби перерізати стрічку, треба витратити близько 4 млрд. гривень. Натомість державний бюджет передбачає виділити на здешевлення житла всього лише 1 млрд. 40 млн. гривень.

Де взяти ще десять мільярдів, міністр регіонального розвитку та будівництва здогадується. «Днями у мене відбулася зустріч з керівником Нацбанку, — каже пан Яцуба. — Від підтвердив мені, що на коштах банків нині знаходиться 17 млрд. грн. вільних коштів». Чи вдасться залучити їх у будівельний сектор, якими будуть аргументи забудовників та банкірів, мало з’ясуватися вчора — на спеціально зібраній для цього нараді. На жаль, результатів ми не знаємо: зібрання завершилося після того, як цей номер було здано до друку. «Ми пропонуватимемо НБУ надати кошти для рефінансування комерційних банків під 15% річних», — заявив Яцуба. Відтак, якщо регулятор погодиться і керівники комбанків не закладатимуть надто високий власний прибуток, то ставка може виявитися цілком прийнятною — і навіть пожвавити ринок. Як плату за таку допомогу забудовникам чиновник пропонує зобов’язати їх виділяти частину новозбудованого житла місцевим органам влади — як соціальне.