Такої спокійної і нерозрекламованої підготовки до «Євробачення», як цьогоріч була в Альоші, в Україні ще не спостерігали. З березня, коли дівчину обрали учасницею на міжнародний конкурс, і по сьогодні мало хто чув її унікальний тембр голосу і пісню Sweet people, з якою Альоша виступить 27 травня, у другому півфіналі «Євробачення» у столиці Норвегії Осло. В понеділок співачка зі своїм хлопцем і продюсером Вадимом Лисицею відправилася туди, щоб на місці репетирувати номер. А в п’ятницю в одному з нічних клубів Києва українські артисти влаштували їй прощальну вечірку.

На днях у Києві відкрили дві персональні виставки художника із Криворіжжя Євгена Лещенка. Спершу готувалися до презентації в Національному музеї Тараса Шевченка, але робіт за останні роки виявилося так багато, що ранній період митця ніде було розкрити. Можливо, у випадку з іншим художником нічого б страшного не сталося, коли б глядач не побачив, з чого все починалося. Та Євгенові Лещенку знайомі куратори не дозволили показатися наполовину. Напередодні відкриття виставки в музеї Шевченка галерея «АВС–арт» зробила екскурс до витоків творчості художника. На це в арт–директора Алли Маричевської було, як мінімум, дві причини. По–перше, виставку взялася організовувати дружина художника Людмила. Таким був її подарунок пану Євгенові на 58–річчя, яке художник святкував упродовж двох днів: 12 травня, коли мати народила, і 13 травня, як в паспорті записано.

Із початком кінофестивалю в Каннах на набережній Круазетт запаху моря ви не відчуєте: у повітрі стоїть стійкий шлейф парфумів, який іноді перебиває запах смаженої риби з навколишніх ресторанів, але легкий бриз швидко відносить кулінарні аромати. Ще в Каннах пахне кінематографом: здається, цей аромат лине від жінок у елегантних сукнях і чоловіків у смокінгах, які проходять по бульвару. Дрес–код — обов’язкова умова вечірніх показів у Палаці фестивалів, куди веде знаменита червона доріжка (мої джинси забракували, так що я сиділа й плакала на березі річки розкоші й шику). Запахом кіно просякнуті сінефіли, котрі з табличками «Квиток, будь ласка» окуповують Палац фестивалів, нескінченні черги в кінозали і, звісно, open air покази на пляжі — щоб ви не замерзли, вас дбайливо закутають у пледи.

У цьому кінематографічному натовпі можна зустріти й самих учасників фестивалю: наприклад, 21–річного канадського режисера Ксав’є Долана, У конкурсі «Особливий погляд» він представляє фільм «Серцебиття» (Heartbeats). Нам Долан знайомий по фільму «Я вбив свою матір» (I killed My Mother), який минулого року позитивно прийняло каннське журі й преміювало ексцентричного юнака нагородою