Усяка жива істота на Землі уникає ситуацій, які несуть небезпеку для життя, загрожують виживанню виду. Окрім одного — Homo Sapiens. Є люди, які, уникаючи комфорту й безпеки, вишукують труднощі, аби їх долати. Зазвичай реакція на такі дивні життєві засади — скептична посмішка («чого ото лізти до дідька в пельку»). І водночас... заздрість. Адже саме людина, яка випробувала себе на міцність у небезпечних обставинах, стверджується у гордому праві — вважати себе Людиною.

Усе, що він пропонував, попервах вважали неможливим. Його план перетину на лижах Гренландії, цього найбільшого і найсуворішого за природними умовами острова Землі, сприйняли як фантазію самовпевненого молодика. А пропозиції щодо полярної експедиції, на думку знавців, геть суперечили загальновизнаним поглядам на шляхи та засоби здійснення такого зухвалого починання: «чисте безглуздя», «згубний план». Дійсно — «замурувати» корабель у лід і дрейфувати на вмерзлому судні у недоступні, не відомі досі широти — таке могла породити хіба що збуджена фантазія відчайдуха, який, вочевидь, «не при собі».

Але опоненти Фрітьофа Нанесена погано його знали! Успіх гренландської експедиції Нансена зовсім не був випадковим. Як не була самоціллю і сама ця експедиція. Похід через Гренландію — лише пролог до іншої, масштабнішої, оборудки, ідею якої дослідник виношував упродовж багатьох років. І ще довше він готувався до неї — усе своє життя. Саме воно стало однією великою пригодою, подорожжю до самого себе.