Магніт читацького попиту. Результати рейтингу «Книжка року»-2025
Рейтинг «Книжка року» оцінює всі сегменти книжкового ринку, окрім підручників. >>
Сьогодні лише третій день 11–денного кіномарафону, але Каннський фестиваль швидко обростає скандальними історіями та прем’єрними оцінками. У четвер у позаконкурсній програмі показали фільм італійської документалістки Сабіни Гуцанті «Італія, що тремтить» (L’Italia che trema) про землетрус в Аквілі 2009 року. Кіносатира на тодішні дії прем’єра Сільвіо Берлусконі призвела до бойкоту фестивалю з боку італійського міністра культури Сандро Бонді, що зайвий раз дозволило італійським кінематографістам висловити обурення щодо обмеженості та консерватизму уряду. А от Бріджит Бардо звинуватила Каннський фестиваль у марнотратстві, обізвавши подію непристойним словом: мовляв, шик вищого світу коштує життя десятків мільйонів безневинних тварин, що йдуть на хутряні вироби для модних дам. Ще одна когорта захисників в Каннах стала на сторону режисера Романа Поланського, який тривалий час нудиться під домашнім арештом у Швейцарії. Відповідну петицію оприлюднили режисери Жан–Люк Годар, Мат’є Амальрік та Бертран Таверн’є. Суперечливі дискусії у пресі розгорнулися щодо фільму франко–алжирського режисера Рашида Бушареба «Поза законом» (Hors la Loi), що торкається болючої для французів теми колишніх колоній. Картина прийнята до показу в конкурсній програмі — її прем’єра відбудеться в передостанній день показів 21 травня. Велике зацікавлення публіки викликала вчорашня прем’єра американця Олівера Стоуна «Уолл–Стріт: гроші ніколи не сплять» (Wall Street: Money Never Sleeps) — продовження однойменного фільму 1987 року, яке зосереджується на фінансовій кризі 2008 року. Головний герой — все той же Гордон Греко у виконанні Майкла Дугласа — безперервно сипле з екрана афоризмами на кшталт «Корінь усіх зол — спекуляція» чи «Єдине, що я зрозумів у тюрмі, гроші — не основна цінність. Основна — це час».
У конкурсній програмі вже показали три картини: «Чонгкінський блюз» (Chongqing Blues) китайця Ван Сяошуая (котрий, за визначенням оглядача агенції Рейтер, не показав якогось митецького стрибка автора), «Турне» (On Tour) Мат’є Амальріка (потішна бурлескна трагікомедія, яка, проте, на думку критиків не заслуговує на місце в конкурсі) та «Покоївку» (The Housemaid) корейця Санг Су Іма. Сьогодні на суд публіки представлять фільм британця Майка Лі «Інший рік» (Another Year) про життя подружньої пари.
Також сьогодні на кіноринку в Українському павільйоні заплановане урочисте прийняття на честь нашого кіно, котре влаштовує Українська кінофундація за підтримки Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» та бренду Nemiroff. Вечірку традиційно очолить Катерина Ющенко та Андрій Халпахчі. Як запевняють у Кінофундації, на прийняття запрошено понад 200 VIP, серед них — Жюльєтт Бінош, яка нещодавно гостювала в Києві й у Каннах є обличчям фестивалю. Відлуння бризків шампанського, шурхоту суконь та цікавих новин ми передамо у наступному номері «УМ». Також наступного тижня, у середу, 19 травня, в Каннах покажуть дві картини, дотичних до України: крім «Щастя мого» Лозниці, у програмі «Особливі сеанси» презентують фільм Отара Іоселіані «Шантрапа». До слова, цей славний грузин наприкінці травня завітає в Україну як голова журі ІІ Міжнародного київського кінофестивалю.
Рейтинг «Книжка року» оцінює всі сегменти книжкового ринку, окрім підручників. >>
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>