На «Робіна Гуда», що в українському прокаті з 13 травня, йшла як на прем’єру чергового голлівудського блокбастера, який днями потішив вишукану публіку Каннського фестивалю, проте побачила утопічну казку, круто замішану на ідеалістичних західних цінностях, певні події якої до сліз в очах нагадують українські реалії.
Цей фільм — переспів знаменитої англійської легенди про захисника пригноблених, розбійника Робіна Гуда. У даному випадку нам пропонують іншу легенду: Робін (Рассел Кроу) — вояк у війську англійського короля Річарда Левове Серце, який повертається із Хрестового походу в Англію. Він — сильний, вправний, сміливий і чесний (насмілюється вказувати королю на жорстокість, якою Його величність прогнівив Бога). За це його ув’язнюють, але герою вдається втекти, коли при осаді чергової французької фортеці Річард гине. До Ноттінгема його приводить обіцянка, дана вмираючому серу Локслі: що він передасть його меча батьку. У Ноттінгемі Робіна зустрічає вдова Локслі — леді Меріон (Кейт Бланшетт) та його батько — сер Уолтер (Макс фон Сідоу). У першу він відразу закохується, а другий упізнає в ньому сина свого давнього друга, вільного каменяра, поборника прав і вольностей підданих корони. Зрештою, це визначає шлях Робіна — тепер він має продовжувати справу свого батька: очолити повстання північних баронів, що збунтувалися проти нового короля Іоанна, який своїм бездарним правлінням обібрав пів–Англії і мало не здав державу французькому володарю.
Годі вишукувати, чи події, показані у фільмі, мають історичне підґрунтя. Всі вони рано чи пізно були у європейській історії й лише підкреслюють «плавучість» у часі легенди про Робіна Гуда. Зрештою, жінка, що кидається в бій, як це робить Меріон, має свій прототип в образі Жанни Д’Арк. А дитячий загін, що виступає проти французів, очевидно, посил на дитячі Хрестові походи.
Але все ж це творіння оскароносної команди (кого не візьми зі знімальної групи — все або володарі престижної нагороди, або зірки світового кінематографа) не позбавлене цілісного месиджу — свобода понад усе. До речі, у даному випадку британці показані ідеологами гасла Французької революції «Свобода, рівність, братерство». Цікаво, як французи поставляться до такого трактування? І чи, бува, не протестуватимуть проти демонізованого образу француза — зажерливого й жорстокого розбишаки?
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
