Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Із 6 травня в українському прокаті стартує один із найочікуваніших фільмів 2010 року: російська картина «Як я провів цього літа» режисера Олексія Попогребського. Такі фільми рідко показують у кінотеатрах, адже в ньому немає екшену і він не претендує на шалені касові збори через участь у проекті розкручених зірок. Проте ця двогодинна драма не потребує дутої розкрутки: лейбл якості на ньому поставив останній Міжнародний кінофестиваль у Берліні, де фільм здобув три «Срібні ведмеді» (за найкраще виконання чоловічих ролей — Григорію Добригіну, Сергію Пускепалісу, та за «видатний внесок у кіномистецтво» — оператору Павлу Костомарову).
Якщо вдаватися до теоретичних визначень та систематизації, то пригадаємо, що 37–річний Олексій Попогребський належить до «нової хвилі» російського кінематографа, де компанію йому складають Олексій Герман–молодший, Борис Хлєбніков, Іван Вирипаєв, Кірілл Сєрєбрєнніков. Його попередні кінороботи були відзначені Московським кінофестивалем та «Кінотавром». Тобто очікування щодо нового фільму були найоптимістичніші. І Попогребський не зруйнував наш логічний ланцюжок.
Дія фільму відбувається на метеостанції на одному з островів чукотського краю. Дійові особи — аскетична природа, холодне море і двоє працівників метеостанції: суворий неговіркий начальник Сергій Віталійович та молодий стажер Паша. Є у фільмі ще один важливий елемент — безтілесний, проте сильний дух чоловічого бажання швидше повернутися додому, де чекають дружина і син. І коли цей дух зникає, руйнується вся піраміда взаємостосунків між чоловіком та юнаком, між ними та природою. Тоді людина перетворюється на звіра.
Фільм знятий у легкій плинній манері, настільки синхронно з діями героїв, що часом це нагадує ефект геймера, який зливається з віртуальним персонажем. І ми вже їмо, бігаємо, тікаємо, боїмося й ненавидимо так, як цього хоче режисер. Його спільник — оператор, чия камера фіксує не просто рухи живих істот, а й комунікацію: безмовну, на рівні жестів і погляду. Таким чином Попогребському вдалося зняти фільм, зрозумілий усьому світу, адже він оперує універсальною мовою любові й ненависті.
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Нову літературну премію "Григір" за найкращу книжку короткої прози заснували в Україні - відзнаку присвятили Григору Тютюннику. >>
Сьогодні, 11 березня, виповнюється 138 років від дня народження Василя Чечвянського (справжнє прізвище — Губенко) — українського письменника-гумориста і сатирика, одного з митців трагічного покоління Розстріляного Відродження. >>
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Унікальний макет Маріуполя представили на виставці «МУІ — Маріуполь Українська Ідентичність» у Львові. >>
У Лондоні відбулося інавгураційне засідання Українсько-британської комісії з питань культури відповідно до положень Угоди та Декларації про сторічне партнерство між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, підписаних у 2025 році. >>