В’ячеслав Кириленко: До влади прийшли вороги демократії

На вівторковому засіданні парламенту найбільше перепало депутатам від «Нашої України — Народної самооборони». Бойовики з Партії регіонів спрямували основний удар саме на праву частину зали. «Нашоукраїнці» тримали оборону як могли, а після бійки скаржилися: якби на поміч підоспіли депутати з БЮТ або решта колег із «НУНС» — можливо, результат голосування за ратифікацію угоди був би іншим... У перших рядах стояв В’ячеслав Кириленко. Голова партії «За Україну!» каже: «В радіусі трьох метрів від мене жодна «регіональна» постать не проголосувала». Відеокамери зафіксували, як В’ячеслав боронив свій ряд, як не давав «регіоналам» встромляти картки у пульти, як відбивався від ударів.

Прокуратура Києва порушила кримінальну справу за фактом хуліганських дій у Верховній Раді. Основні претензії Різницької — до опозиції, яка використала димові шашки та закидала Литвина яйцями. В’ячеслав Кириленко обурюється: нехай карають тих, хто пішов із кулаками на сектор опозиції.

«Я знав, що далеко не всі кинуться захищати своїх колег, Україну...»

— На вівторкове засідання парламенту більшість депутатів опозиції прийшли без краваток. Багато хто навіть не брав сорочок, а одягав светри. Виходить, ви готувалися до того, що у Верховній Раді будуть бійки?

— Звичайно. Це було заздалегідь зрозуміло. Якщо влада ухвалює рішення, яке може не знайти підтримки парламенту, значить, його треба протискати. Депутати, які дійсно стояли на патріотичній позиції, були готові до фізичного опору.

— Який був план?

— План — не допустити ратифікації. А все інше — жива творчість. Ми готувались відстоювати свої погляди. У цьому випадку — шляхом захисту хоча б своїх місць у сесійній залі. Хоча, безумовно, кількість справжніх патріотів у Верховній Раді дуже мала.

— Тобто ви очікували, що боронити інтереси народу або, якщо казати прямо, — брати участь у бійках із «регіоналами» буде більше депутатів?

— Безумовно, кількість депутатів мала бути більша. Причому з обох фракцій — і від БЮТу, і від «НУНС». Весь удар прийняли на себе депутати з партій «За Україну!» та «Наша Україна». Якщо бути відвертим, то приблизно таку кількість активних депутатів я собі й уявляв. Тому наша група від початку налаштовувалась на серйозний спротив. Ми збиралися окремо, потім закликали колег по фракції «НУНС» бути рішучими. І ми зробили все, що змогли...

— Збоку здавалося, що депутати фракцій БЮТ і «НУНС» діяли без координації. Чи ви все–таки намагалися погодити свої дії?

— Координація була, а вже те, як вдалося реалізувати плани, — інше питання. У будь–якому випадку, на першому плані стоять ідейні переконання. Якщо є певний погляд і світоглядні засади, то вони диктують і рішучість, і відвагу. Якщо поглядів нема, то ситуація не додасть мотивації. Якраз ідейних патріотів у Верховній Раді дуже не багато.

— Із чого розпалився перший фізичний конфлікт у вашому секторі?

— «Регіонали» намагалися вставити свої картки у чужих секторах. Натомість картки депутатів–перебіжчиків із БЮТу та «Нашої України» мали голосувати в секторі «Регіонів». Це було причиною усіх бійок.

— А хіба гнізда у ваших пультах не були забиті?

— Мабуть, були. Але це не становило перешкоди для наших опонентів. Будь–який пульт можна було замінити. У залі були спеціалісти, які це робили.

— Ви казали, що депутати з Партії регіонів намагалися голосувати на вашій території, бо у їхньому секторі працювали картки «тушок». А як коаліція досі ухвалювала рішення? Виходить, «регіонали» вже не перший раз голосують у чужих секторах?

— У секторі «НУНС» — уперше. Щодо сектору БЮТ — не знаю. Але інакшого способу проголосувати не було.

До речі, я вважаю, що саме тому депутати терміново внесли зміни до закону про Регламент і дозволили позафракційним депутатам — тим «тушкам» — депутатську групу. Тоді, звичайно, їм стане легше. Бо в них буде своє місце в залі. Вони зможуть самі приходити на засідання і голосувати у спеціально відведеному секторі. А поки що такого сектору нема. Ці люди, як правило, на засідання не ходять. Картки перебувають у руках якихось депутатів із фракцій коаліції.

«Захід мусить зняти «рожеві окуляри»

— Наскільки коректно використовувати у парламентській діяльності сірники, клей, димові шашки, курячі яйця тощо?

— А наскільки морально застосовувати якихось боксерів, які навіть читати не вміють, не те що закони писати? Вони з’являються раз на рік у парламенті для того, щоб у кулачний спосіб забезпечити своє домінування. Тому я вважаю, що ваше питання риторичне.

— Вівторкове засідання висвітлювалося телеканалами на цілу Європу, і, мабуть, демократичний світ шокований тим, як в Україні ведеться політична боротьба...

— Нам треба про Україну дбати. А якщо Європі взагалі цікаві засади демократії у Східній Європі, то вони повинні звернути велику увагу на інші речі. По–перше, фізична кількість депутатів–коаліціонерів у сесійній залі була значно меншою, ніж 236. Засідання взагалі розпочалося всупереч Регламенту: було зареєстровано лише 211 депутатів. І третє: парламентарії з одних фракцій способом фізичного впливу намагалися виштовхати зі своїх секторів депутатів інших фракцій. Це повністю суперечить будь–якій практиці європейського парламентаризму. Саме на це мають звертати увагу Європарламент, ПАРЄ та інші установи європейського масштабу.

— А взагалі як ви оцінюєте реакцію Заходу на події в Україні? Наскільки адекватно вони реагують на те, що відбувається у нас після президентських виборів?

— Я вважаю, що не достатньо адекватно. Заради добрих стосунків із Кремлем вони готові жертвувати демократією для цілих народів. Це глибока помилка і з боку Вашингтона, і з боку Брюсселя. Цивілізований світ повинен зняти «рожеві окуляри», особливо після подій «чорного вівторка».

До влади прийшли люди недемократичні, які хочуть насадити в Україні диктатуру і прагнуть відірвати нашу державу від усіх процесів європейської інтеграції. Дії Партії регіонів — брутальна наруга над демократією. Якщо ми візьмемо на озброєння не парламентські процедури, а методи фізичних переваг, то поставимо під загрозу парламентаризм. Коли на одного патріота нападає по чотири невідомі особи з депутатськими значками, то наперед зрозуміло, чим може закінчитися цей бій.

Треба робити висновки, поки не пізно. Ми очікуємо на справедливу оцінку від цивілізованого світу. Але, безумовно, українці повинні сподіватися насамперед на власні сили.

«Створити вождистську опозицію неможливо»

— Ви вже торкалися змін, які були внесені до Регламенту у вівторок. Як ви оцінюєте ці новації? Адже там, з–поміж іншого, йдеться про статус парламентської опозиції. Зокрема, тепер у ВР не буде «привілейованої опозиції», а про свою опозиційність може заявити кожна фракція, що не входить у коаліцію.

— Я спокійно ставлюсь до цього рішення. Мене турбує лише те, чому це ухвалювалося в той день: чому це депутати коаліції в пожежному порядку вирішили прийняти рішення, яке стосується не їх, а опозиції? У мене є певні підозри. Ще невідомо, кому це більш вигідно: чи опозиції, чи коаліції.

А з іншого боку... Замкнути опозицію в якісь рамки, укласти її в «прокрустове ложе» — неможливо. Опозицій завжди було багато. Їх було багато і в часи Кучми, і тепер. Але ці середовища не повинні претендувати на пальму першості, а мусять координувати зусилля хоча б у ключових питаннях. Я постійно закликав колег по опозиції до єдності, пропонував виступити зі спільною заявою щодо угод стосовно флоту. Але до цього готові далеко не всі.

— Як проходила координація акцій протесту, які відбулися в день ратифікації? Чи задоволені ви рівнем співпраці?

— Напередодні я зустрічався з іншими представниками опозиції. Ми перебуваємо в діалозі практично зі всіма силами. Це добре, що всі намагалися взяти участь у перших протестних заходах. Структура, яка координуватиме опозицію, буде продиктована самим часом. Я думаю, що вона буде створена незабаром. Багато прапорів — це не вада. Вада — відсутність єдності. Коли цей поріг буде подолано, опозиція стане сильнішою у сто разів.

— Вам не здалося, що на останніх політичних заходах одна політична сила тягла на себе ковдру (Юлія Тимошенко виступала і на відкритті, і на закритті мітингу під Верховною Радою. — Авт.)? Що робити з цим?

— За традицією, так, тягне. Але думаю, що ситуація, яка склалася зараз — коли жодна політична сила не може домінуючим чином упливати на події — призведе до того, що врешті–решт з’явиться координаційна структура. Зараз створити якусь вождистську опозицію неможливо. Увесь цей вождизм призвів до втрати демократичних завоювань, які були з таким трудом здобуті у 2004 році. Треба об’єднуватись навколо ідеї. Можливо, це шлях трішки довший, але, я переконаний, ефективніший. Якщо ідея вождизму й далі сидітиме в головах деяких політиків, то це, зрештою, завершиться тим, що цих політиків винесуть за дужки політичного процесу.

— Ви кажете про єдність демократичних сил... Але, з формальної точки зору, створення партії «За Україну!» було кроком, який лише додав подрібненості на демократичному фланзі.

— Не слід об’єднуватися в єдину партійну структуру — це взагалі окреме питання, — а треба навчитися об’єднувати зусилля. Я розглядаю створення партії «За Україну!» як реакцію на те, що весь національно–демократичний рух перебуває у зруйнованому стані. Усі праві сили переживають стан паралічу. На це треба реагувати. А реагувати можна лише пропозицією. Ми із соратниками маємо на меті створення дієвого та енергійного об’єднання, яке має свіжі ідеї, бажання діяти і яке не втрачає віру.

«Теперішня влада вважає, що живе на великому просторі з Росією, який зветься СРСР»

— Повернімося до флоту. Що робити з російськими моряками, які залишаться в Україні до 2042 року? Чи можлива денонсація?

— Ми не розглядаємо питання денонсації. Партія «За Україну!» не вважає цю угоду ратифікованою. З нашої точки зору, в Україні діє угода від 1997 року, згідно з якою термін угоди про оренду завершується 28 травня 2017 року.

— А судді хто? Хто може сказати, що ратифіковані угоди справді не чинні?

— Про це мав би заявити Конституційний Суд. Але КС відмовився розглядати подання екс–Президента Ющенка і подання від народних депутатів, ініціатором якого був я. Сподіватися на справедливість суду вищої конституційної юрисдикції не доводиться.

— Тобто ви й раніше передбачали, що постане питання пролонгації угод?

— Ще тоді, коли Центральна виборча комісія не встановила офіційних результатів виборів, я попереджав про загрози, які можуть постати після перемоги Віктора Януковича. Серед них я називав проблему Чорноморського флоту. І депутати з Партії регіонів, і депутати з БЮТ питали, навіщо я так рано порушую цю тему. Адже питання стане на порядок денний лише у 2016 році. На жаль, виявилося, що я мав рацію. Минуло два місяці президентства Януковича — і флот довічно, якщо нічого не зміниться у владі України, перебуватиме на території нашої держави.

— Власне, якраз хотілося спитати, наскільки взагалі можливо вигнати Російський морфлот із Криму — навіть у 2042 році?

— Будь–яке питання можна вирішити за наявності політичної волі. У випадку створення модерної національної еліти всі ці питання можна вирішувати рівноправно і взаємовигідно для обох країн. Але для початку слід усвідомити, що це дві різні країни. А у теперішньої влади, я думаю, є повне відчуття того, що вони є мешканцями великого спільного простору під назвою СРСР. Просто трапилася така «прикрість», що частина цього простору стала називатися «Незалежною Україною». Я думаю, що саме такими є їхні почуття: для них Україна не є незалежною державою зі своєю національною ідентичністю та тисячолітньою історією. Для них Україна — це територія для збагачення.

— Представники Партії регіонів дуже напористо взялися за закручування гайок в Україні: кадрова політика, дії в гуманітарній сфері, міжнародна діяльність. Владі все сходить із рук, і виникає запитання: як боротися? Адже парламент, здається, програли, а «вулиця» поки що не говорить гучно...

— На мою думку, ключ лежить поза парламентом: громадянське суспільство, активна позиція мас–медіа, студентські організації, профспілки. Суспільство рано чи пізно оговтається від нинішнього політичного стресу. Наскільки швидко це трапиться хронологічно, важко сказати. Бо п’ять років демократії дали в тому числі і невтішні результати.

У кардинальний спосіб ситуацію буде змінено після парламентських виборів. Тепер очевидно, що вони повинні бути позачерговими. Вони потрібні для того, щоб обмежити антиукраїнські апетити Віктора Януковича.

— Але яким чином можна домогтися розпуску Верховної Ради?

— Поки що питання відкрите. Однак найближчим часом ці рецепти будуть запропоновані. Знову ж таки, ключ лежить у позапарламентській активності. Зсередини Верховну Раду розпустити неможливо.