У чому сила, сестро?

Ні для кого не секрет, що зійти на вершину спортивного олімпу трішечки легше, ніж у подальшому втримати завойовані позиції. Напевно знали про це й минулорічні чемпіонки країни — волейболістки «Сіверськодончанки», але протидіяти агресивному багатовекторному наступу конкуренток не змогли. Уже перед останнім туром, який минулими вихідними пройшов у Тернополі, було зрозуміло, що повторити успіх команда Володимира Бузаєва не зможе. Водночас ім’я нового переможця залишалося невідомим практично до останнього: лише після очного протистояння одеської «Джинестри» та тернопільської «Галичанки» Україна дізналася про нового володаря чемпіонської корони.

Скромно, але зі смаком

У цьому сезоні про свою силу й чемпіонські амбіції «Галичанка» нагадувала суперницям регулярно. Узимку бронзовий призер 2009 року зупинився за крок до перемоги в Кубку країни, а трохи пізніше був більш переконливим: за підсумками регулярного сезону тернополянки випередили минулорічного чемпіона з Сіверськодонецька на три пункти.

Хоча через травму ключового гравця команди Яни Журовської «Галичанка» взагалі могла ще на рік забути про чемпіонство. «Яніну ми втратили саме в фіналі Кубка, через що й віддали перемогу «Джинестрі», ведучи перед — 2:0. Добре, що за короткий час змогли знайти їй гідну заміну в особі Юлії Лонюк», — головний тренер чемпіонок Андрій Романович розповідає «Україні молодій» про внутрішньокомандні проблеми.

Незважаючи на відсутність могутніх спонсорів, команда, створена на базі ТНЕУ, випередила знаних фаворитів, за спинами яких стоять потужні фінансові структури. Головний тренер чемпіонів не приховує, що саме завдяки теплому ставленню до команди ректора вишу Сергія Юрія колектив упродовж сезону мав стабільне фінансування й подарував Тернополю свято. «Зараз у місті — ейфорія, але ми вже повинні ставити й вирішувати завдання на майбутнє. Головне питання: де грати матчі Кубка ЄКВ, адже наш зал тісний і не придатний для матчів міжнародного рівня. Приймати суперників за межами області ми не згодні», — тренер нарікає на те, що немає нормального спорт­комплексу в місті. Водночас у «Галичанці» сподіваються, що реконструйований зал у сусідньому Чорткові задовольнить вимогливих європейських функціонерів.

Самі від себе такого не очікували

Доволі несподіваним результатом слід вважати друге місце одеської «Джинестри». «Результат чудовий, ураховуючи той факт, що ми за підсумками регулярного сезону в останній момент потрапили в топ–четвірку. Удвічі щасливі від свого «срібла», адже на старті сезону були без грошей. Тренери інших команд мені телефонували й запитували, чи не звільняємо ми місце в Суперлізі», — розповідає «УМ» головний тренер «Джинестри» Олена Соколовська.

За її словами, через проблеми з фінансуванням кожного року склад команди змінюється на 80 відсотків. Проте особливого жалю з цього приводу пані Соколовська не виказує: «За останні чотири роки в Одесі підібрався найбільш монолітний, дружний колектив. Особливо нам допомогла Леся Рихлюк, яка переїхала до нас із Черкас».

Будь–що прагне олімпійська чемпіонка 1980 року показати достойний результат зі своїми вихованцями і на євроарені, але не має впевненості в завтрашньому дні. «До кінця травня ми повинні підтвердити свою участь у міжнародних змаганнях. Але ж ми досі не маємо фінансових гарантій на наступний сезон. Щоб удало виступити в єврокубку, потрібно якісно провести передсезонний збір, який в останнє команда проводила років п’ять тому. Добре, що ми базуємось на березі моря — свіже морське повітря, пісок, вода допомагають нам у підготовці до нових баталій», — бідкається щодо браку коштів відома в минулому волейболістка.

Завдання виконали!

А от наставник черкаського «Круга» Сергій Голотов у розмові з кореспондентом «України молодої» на недофінансування не скаржився. «Третє місце — результат закономірний. На початку сезону керівництво поставило завдання посісти місце не нижче четвертого... Хоча я завжди вимагаю від підопічних максимальних показників», — каже пан Голотов. «На жаль, нинішній «особовий склад» «Круга» не дозволяє нам боротися за найвищі нагороди. Як пояснив «УМ» Сергій Іванович, його команді не вистачає досвідчених виконавців: «Зараз ми повністю обходимося внутрішніми резервами. Ті дівчата, яких ми підготували у власній школі, і формують основний кістяк колективу».

Також найбільше розчарували своїх прихильників екс–чемпіонки з Сіверськодонецька. Хоча для виправдання вони мають ряд об’єктивних причин, про які «УМ» повідала директор клубу Любов Афанасьєва. «Одразу чотири волейболістки впродовж сезону потрапили до лазарету. Певно дівчата не витримали великого фізичного навантаження, зумовленого участю в єврокубках та внутрішній першості», — пояснює невдале закінчення сезону топ–менеджер.