Гуманітарна катастрофа Семиноженка

Минулої п’ятниці пізно ввечері на сайті Кабінету Міністрів вивісили повідомлення про те, що «віце–прем’єр–міністр з гуманітарних питань Володимир Семиноженко дав доручення Міністерству культури і туризму проаналізувати правове поле, пов’язане з виконанням закону про кінематографію, яке викликає справедливі нарікання». «Пріоритетом має бути якість того, що ми дивимося. Тому наша мета — конкурентоспроможний український культурний продукт та можливість глядача обирати кіно за своїми інтересами», — йдеться у дорученні Володимира Семиноженка. Віце–прем’єр–міністр України та міністр освіти і науки Дмитро Табачник не вперше заявляють про те, що не вдоволені українським дублюванням. І очевидно не стільки якістю, скільки самим фактом його існування.

Семиноженко запропонував у вівторок зібрати «круглий стіл» за участю чиновників та експертів, на якому мають обговорити питання низької якості українського дублювання фільмів. Без пояснень нараду перенесли на невизначений термін. Семиноженко найбільше не вдоволений «озвучуванням російськомовних телевізійних фільмів українською», але, по–перше, російські фільми в телевізорі здебільшого субтитрують, а не дублюють, а по–друге, до чого тут Міністерство культури? Дистриб’ютори, які займаються розповсюдженням іноземних фільмів, особливо фестивальних, теж зазвичай обирають найдешевший спосіб мовної адаптації — субтитрування державною мовою, а саунтрек до фільму якраз оригінальний — з голосами зірок, авторськими шумами і так далі, якраз те, що обстоюють поборники «мови нацменшин».

«УМ» поцікавилася у режисера дублювання Івана Марченка, який працював над фільмами «Трансформери», «Сімпсони», «9–й округ», «Заміж у високосний рік», «Гола правда», «Красуня і чудовисько», чи має Семиноженко підстави «сповнюватися жахом від якості дублювання, якості української мови». «Я три роки цим займаюся, не монстр, але вчився у метрів дублювання. Мушу сказати, у нас вищий клас дубляжу. Українські актори, які озвучують іноземні фільми, працюють краще за російських. Раніше російська компанія «Невафільм», яка відкрила у Києві філію, давала нам поради, як озвучувати краще. Останнім часом вона запрошує українських акторів, щоб ті допомогли їм у дублюванні російською, настільки російській компанії подобаються наші професіонали. Ми ж не просто перекладаємо іноземні фільми. Дубляж — це не що інше, як частина українського кіно. Нехай заїкнеться той, хто має щось проти якості українського дублювання. Досить вставляти палиці в колеса кіноіндустрії. Краще б вкладали гроші у розвиток кіно», — коментує ситуацію Марченко. Режисер зізнається, що українська мова у порівнянні з англійською інколи звучить штучно, не має стільки матюків, тому доводиться лайливі слова запозичувати у північних сусідів. «Я родом із Харкова. Досі вивчаю українську мову. Коли перекладачі зловживають своїми знаннями і пишуть такі слова українською, які розумітимуть лише галичани, я їх замінюю. Ми дублюємо фільми такою мовою, яку розуміють як у Львові, так і в Сімферополі», — додає Марченко.

Сергій Тримбач, кінокритик, голова Національної спілки кінематографістів України каже, що все це політична гра. «Я був запрошений на «круглий стіл», хотів розібратися, в чому справа. Навіщо ці доручення Семиноженка, якщо в законі все чітко прописано. Я думаю, що це просто політиканство державних чиновників, на яке не треба реагувати. Мало кого цікавить, чому українського кіно немає».