Олексій Копитько: Наша держава перестає бути суб’єктом на міжнародній арені

Однією з «фішок» інтернет–проекту «Флот–2017» був лічильник, який відраховував дні, що залишились до виведення російського Чорноморського флоту з Севастополя. Вчора на сайті Flot2017.com «горіло» повідомлення, що залишилось 2594 дні. Але після того як Віктор Янукович підписав із Дмитром Медведєвим угоду про додаткові 25 років оренди, лічильник, можливо, доведеться запустити з нової цифри.

Координатор проекту «Флот–2017» Олексій Копитько вважає, що продовження терміну угоди порушує Конституцію. В інтерв’ю «УМ» експерт розповів, чим ці угоди загрожують Україні і чим вони вигідні Росії.

«Янукович вирішив не чекати кінця свого президентського терміну»

— Пане Олексію, як ви загалом оцінюєте домовленості, досягнуті двома президентами у Харкові? Наскільки адекватний цей обмін: продовження угоди щодо базування ЧФ у Криму — на газову знижку?

— Ці домовленості треба розглядати у двох контекстах — юридичному та політичному.

У Конституції є стаття, яка чітко встановлює: в Україні заборонено розміщувати іноземні військові бази. Тимчасовий виняток було зроблено для Чорноморського флоту Російської Федерації. Важко коментувати угоду, підписану Януковичем, бо поки що не оприлюднено тексту. Але з тих заяв, які з’явилися в інформаційному просторі, можна зробити висновок, що новий документ із великою ймовірністю суперечить Конституції. Є достатньо підстав вважати, що він неконституційний.

Момент політичний. Рішення продовжити контракт є доленосним для України. Воно визначає перспективи держави майже на 35 років. Це рішення приймалося без будь–якого обговорення в суспільстві та експертному середовищі. Навіть політикум не брав участі у підготовці цього проекту. Це потаємне рішення. Такі речі не можуть відбуватися в демократичних країнах.

— Яка ймовірність, що Верховна Рада ратифікує угоду?

— Розклад сил у парламенті — відомий. Там діє коаліція, котра налічує понад 240 депутатів. Голосів вистачає. З огляду на те, яким чином Володимир Литвин прокоментував підписання угоди, його фракція теж підтримає ратифікацію. Якщо їхня позиція не зміниться, то можна казати, що угода має високі шанси на ухвалення. Інша річ, що в Конституції існує вимога: всі нормативно–правові акти мають прийматися на базі Основного закону. Якщо угода суперечить Конституції, то її можна ухвалити лише після внесення змін до Основного закону.

— Чому бажання змінити угоду виникло саме зараз? Адже угода мала діяти до 2017 року, і залишалося чимало часу.

— Чим ближче до часу виведення флоту — тим більш подразливим і дискусійним ставало б це питання. До влади прийшла нова команда. Поки що вона користується підтримкою в суспільстві. Влада спробувала розрубати конфлікт і зняти з себе цей тягар, сподіваючись, що через кілька років він не буде таким актуальним. Якби це робилося за два–три роки до виведення флоту, ближче до президентських виборів 2015 року, то це питання обов’язково стало б елементом виборчої кампанії і козирем у руках опонентів.

Треба зауважити, що будь–які домовленості можна змінити. Думаю, Росії знову доведеться залагоджувати це питання з наступним Президентом. Навіть якщо домовленості будуть ратифіковані та набудуть статусу чинних угод, їх ще має легітимізувати суспільство. Із заяв експертів видно, що існує спротив. Тому я не виключаю, що через певний час, коли зміниться Президент, угоди будуть відкориговані.

«Можна складати прогнози, що влада здасть наступного разу...»

— Яким чином підписання «харківських угод» позначиться на міжнародному становищі України, зокрема на перспективах вступу в НАТО?

— Офіційна позиція НАТО — що розміщення російського флоту в Севастополі не заважає процесу інтеграції. Є інші чинники, які утримують процес: соціальні та економічні умови, боєздатність війська, готовність суспільства. Тому я не пов’язував би ці речі. Крім того, відома позиція нинішнього керівництва держави: Віктор Янукович і його команда не форсуватимуть вступ до НАТО.

— Як ви загалом оцінюєте міжнародну політику Януковича?

— Можна побачити певну тенденцію: спершу Президент їде до США, і там Україна позбувається запасів високозбагаченого урану. Це був практично експромт. Ні суспільство, ні політикум не були готові до цього. Зараз за схожих обставин ухвалюється рішення по Чорноморському флоту. Обидва рішення нівелюють Україну як суб’єкт міжнародної політики. Наша держава перетворюється на об’єкт, із яким щось робитимуть, але перестає бути суб’єктом, який чогось вартий на міжнародній арені.

— У вас є пояснення, чому Віктор Янукович іде на такі кроки? Невже він не усвідомлює, що це об’єктивно послаблює державу, суверенітет її керівництва?

— Мені складно коментувати ці дії. Тим більше що він як Президент має більше інформації. Можливо, Янукович найближчим часом пояснить свої дії. Хоча мені здається, що зараз можна складати рейтинги й списки, що й кому українська влада здасть наступного разу.

«Росія створила міф про Севастополь і хоче його підтримувати»

— Чим продовження контракту вигідне для Росії? Адже Москва тривалий час відмовлялася зменшувати ціну на газ, але пропозиція щодо флоту виявилася дуже спокусливою.

— Тут є чимало факторів. Але найбільше значення, на мою думку, мають іміджево–політичні чинники.

Росія збиралася побудувати базу в Новоросійську. Москві слід було думати над тим, як перебазувати свій флот. Це забрало б багато зусиль та витрат. Зрозуміло, Росія не встигла б до 2017 року. Окрім того, Новоросійськ не дуже зручний із точки зору розташування та природних умов. Насправді Севастополь — це ідеальне місце для базування флоту. Це організаційно–політичний фактор.

Є й інші процеси. Російська Федерація пішла на суттєві скорочення. З огляду на те, чим зараз є флот, можна сказати: якщо угоду буде ратифіковано, жоден із нинішніх кораблів до того часу не доживе. Так само зрозуміло, що жоден із моряків і офіцерів флоту до того часу не служитиме. Це буде інший флот, інші люди... Зараз помітно тенденцію на зміну Військово–Морських сил Росії. Зважаючи на специфіку Чорного моря — це внутрішнє море — нема жодного сенсу розташовувати там великі сили. Вже зараз зрозуміло, що флагман флоту — крейсер «Москва» — непотрібний, бо для нього нема театру бойових дій.

Але для Росії чорноморський флот — питання іміджу. Москва створила з Севастополя певний міф і намагається підтримувати цей міф і в Криму, і в Росії.

— Яким чином пролонгація угоди вплине на «кримське питання»? Автономна Республіка завжди була проблемним регіоном. Росія чинить великий вплив на Крим, а значна частина населення півострова вважає себе етнічними росіянами. Очевидно, продовження контракту відкладає той час, коли утвердиться «український Крим»...

— Крим — один зі складних регіонів. До нього, як і до будь–якого іншого регіону, має існувати позиція. Держава мусить виробити осмислену політику щодо Криму. Тим паче що в цьому регіоні складні особливості: багато етнічних росіян, представники татарського народу, той же флот... Поки що такої політики нема. Якщо Україна зможе запропонувати комплекс соціально–економічних і гуманітарних проектів, спрямованих для регіону, багато проблем можна легко зняти.

Я знаю ситуацію в Севастополі. Там не так уже й багато людей цікавляться великою політикою. Вони більше переймаються повсякденним життям. У Севастополі існує багато інфраструктурних проблем: водозабезпечення, каналізація. Зусиллями міста неможливо їх вирішити — потрібні рішення на рівні держави. Попередній Президент намагався запропонувати модель політики щодо Криму: створити вільну економічну зону, розвивати невійськові об’єкти тощо. Якщо знайти правильний підхід і допомагати вирішувати людям побутові проблеми, то за досить короткий час — 10—12 років — можна вийти на зовсім іншу ситуацію. Навіть за наявності російського флоту.

ДОСЬЄ «УМ»

Олексій Копитько

Народився в 1978 році.

У 2000 р. з відзнакою закінчив історичний факультет Харківського національного університету та юридичний факультет Харківського державного пед­університету.

У 2003 р. очолив історичний напрям Ющенківського фонду «Україна 3000».

Із березня 2006 р. — голова правління Українського центру розвитку музейної справи.

Один із авторів та координатор проекту «Флот–2017».