Ода двом паспортам

Коли місяць тому з’явилися перші повідомлення про те, що екс–гравця київського «Динамо» заявили за московський «Локомотив» як громадянина Росії, спершу здалося, що справа не варта й ламаного шеляга. Мовляв, хтось із адміністраторів помилився й записав Сашка «своїм». Але ж ні — проблема виявилася глибшою і навіть призвела до створення російською прем’єр–лігою спеціальної комісії.

До справи виявилися залученими президенти колишнього й нинішнього клубів Алієва, Федерація футболу України й Російський футбольний союз, професіональні ліги обох держав. Як з’ясувалося, в Алієва є паспорт — як український, так і російський. Щоправда, Олександр Олександрович про «корочку» з двоголовим орлом «забув» — заявив, що не бачив її. Тоді як, за свідченням керівництва «Локо», Алієв розписався в отриманні нового паспорта громадянина Росії, виданого 31 березня цього року. Причому президент «залізничників» Сергій Наумов заявив, що хлопчина завжди був підданим Російської Федерації й ніколи не відмовлявся від громадянства.

Як же могло так статися, якщо в півзахисника є український паспорт?

Якщо відкинути зайве лушпиння й галас, ситуація виглядає наступним чином.

Уродженець Хабаровська Олександр Алієв на межі тисячоліть перебрався з Росії до України. Якщо вірити офіційним даним, що футболіст народився в лютому 1985 року (хоча злі язики твердять, що раніше), то вперше паспорт він мав отримати у 2001–му. У цей час Сашко тільки освоювався в академічній групі Павла Яковенка й ще не знав, наскільки затримається в Києві. Цілком імовірно, що тоді він і здобув російський паспорт. А коли за кілька років стало зрозуміло, що гравець далеко піде, українські футбольні чиновники виписали Алієву й українську «корочку», не надто вдаючись у роздуми про наявність у хлопця інших документів. І хоча наше законодавство (на відміну від російського) забороняє подвійне громадян­ство, цю вимогу легко обійти.

Насправді така ситуація не є новою, просто випадок з Алієвим набув гучного розголосу у зв’язку з тим, що футбол — «спорт номер один» і будь–яка подія тут розглядається ледь не під мікроскопом. Чимало гравців збірної України з хокею теж здобули російські паспорти, аби не вважатися легіонерами в першості сусідньої держави. Свого часу хокеїст Дмитро Христич виступав за національну команду України, а баскетболіста Віталія Потапенка викликали на збори, хоча обидва вже стали громадянами США. Подібні випадки траплялися і в інших видах спорту.

Але діряве законодавство не дає чіткої відповіді, що робити, якщо отримання нашим співвітчизником паспорта іншої держави — факт доведений. Віце–президент ФФУ Сергій Стороженко поспішив заявити, що «гадьониш» — як називав Алієва не так давно Ігор Суркіс — більше не гратиме за нашу збірну, але її наставник Мирон Маркевич не звертає на це уваги та викликає Сашка на черговий збір. Тренер же «Локомотива» Юрій Сьомін каже, що справа набула «політичного підтексту», а в деяких збірних футболісти з двома паспортами грають без жодних проблем.

А найбільш неприємною в цій ситуації виглядає поведінка самого футболіста. Наче дівчинка–гімназистка, Алієв скромно «народжує» по одній–дві фрази, а потім дивиться на реакцію дядьків навколо. І хоча останніми днями півзахисник ніби визначився, що готовий відмовитися від громадянства РФ заради збірної України, подібне замовчування фактів аж ніяк не додає йому прихильників.