Громада — великий чоловік

      «Я весь час живу у своєму рідному селі, ото тільки п'ять років училася в інституті, то як його не любити?» — каже Євдокія Форостяна, голова сільради у Сатанівці Монастирищенського району, що на Черкащині. Село це заснував дід пані Євдокії — Харитон Сатанівський, коли у 1925 році збудував собі хату в цих краях. Поруч проходила залізниця, а такий зв'язок зі світом далекоглядний чоловік вважав перспективним та важливим. Від дідового прізвища пішла й назва самого населеного пункту. Й хоча були спроби для милозвучності перейменувати Сатанівку на Лісову Поляну, адже ліс росте тут не тільки довкола, а і в самому селі, далі балачок справа не пішла — народ звик до старої назви.

      Євдокія Романівна каже, що, коли неподалік першої хати почали будуватися інші односельці, дід Харитон привіз гору саджанців i посадив гарний сад. Сьогодні з того садка жива одна яблуня, яка своїми папіровками годує ще й сусідів пані Євдокії, котра з сім'єю досі мешкає на дідовій садибі.

      Сатанівка міститься на самому краю Черкащини й своїми вікнами заглядає до сусідів — вінничан: за людськими городами вже інша область. Там гарні пасовища, отож мешканці цього села орендують їх на Вінниччині: одразу після Нового року їдуть до вінничан й укладають угоди на випас худоби — по 10 гривень за сезон. Так що сатанівські корови хоч і прописані в Черкаській області, але за зеленими соковитими харчами тупотять ратицями у Вінницьку.

      Тепер залізниця ділить село на дві частини. Цікаво, що традиційно в одній його половині — зліва — люди святкують храм на Покрову, 14 жовтня . А «праві» храмують 21 листопада, на Михайла. Так тут заведено, а це значить, що є подвійна нагода без суєти провідати рідню чи знайомих: сьогодні ми йдемо до вас, а завтра — ви до нас.

      Сатанівка — специфічне село ще й тому, що у тамтешньої сільради немає земель запасу. Тут взагалі, окрім невеликих присадибних ділянок, ніякої землі й ніякого СТОВ. Тому голова сільради у цьому населеному пункті, де 1258 мешканців, усьому голова. Й саме від ініціативи та небайдужості Євдокії Романівни залежить благоустрій Сатанівки. А головує тут ця жінка уже третє скликання. «Ми стали першими, хто почав будувати у селі дороги, й сьогодні у нас немає вулиці, де б люди хлюпалися в болоті, — розказує Євдокія Форостяна «УМ». — А було ж так, що діти до школи йшли у калошах, а черевики несли в руках. Потім те резинове совкове «диво» ховали в рівчаку, а після школи знову перевзувалися».

      Мешканцям Сатанівки немає на кого сподіватися й оглядатися, окрім себе. Тому тут сильна громада — увесь благоустрій забезпечують гуртом. Якщо виникає потреба, то залучають і кошти населення, як це було щодо електрифікації та телефонізації нових масивів. До речі, тут не тільки назва села оригінальна, тут ще й одну з вулиць — найвіддаленішу — називають... Москвою. Через те, що вона така сама далека, як та столиця з Кремлем.

      Утім насправді сатанівці живуть не гірше, ніж мешканці деяких столиць. Євдокія Романівна пригадує, як чотири роки тому в селі стало не вистачати нових телефонних номерів, тоді люди скинулися по 80 гривень з двору та купили нову станцію. Так що тепер тут кожен другий-третій двір з телефоном. І для лікарської амбулаторії на сходці громадяни вирішили придбати все необхідне для надання швидкої допомоги. А ще два роки тому тут вирішили питання з освітленням вулиць, так що нині вночі не страшно пройти селом. «Я по своїй вулиці йду, як по освітленому Хрещатику, — сміється Євдокія Романівна, додаючи, що завдяки цьому «добре видно, як хлопці у дівчат у дворах хвіртки знімають». — У мене в самої — донька, то я відразу побачила, куди нашу хвіртку понесли, подзвонила мамі того парубка та й кажу: «Щоб на ранок хвіртка була на місці».     

      Світло на вулицях врятувало сільчан і від масових крадіжок. А обслуговування освітлення люди взяли на себе: кожен біля свого двору слідкує, щоб електрична лампочка на стовпі завжди світила.

      Нині в Сатанівці думають про газифікацію села, і вже навіть створили власний кооператив. На цю корисну справу потрібно 900 тисяч гривень. Подумують продати землю хлібоприймальному підприємству, яке збудоване на території Сатанівської сільради, й виручити за це 150 тисяч гривень. Саме підприємство планує вже до жнив бути з газом. Ото й у Сатанівці сподіваються, що недалеко той час, коли голубий вогник спалахне й у їхнiх оселях.