Іван Гашпарович.
У другому турі президентських виборів, які відбулися у Словаччині в суботу, несподівану перемогу здобув колишній спікер парламенту Іван Гашпарович. За нього проголосували 1,08 млн. (59,91 відсотка) виборців, а за його суперника, колишнього прем'єр-міністра країни Владіміра Мечіара 722 тис. (40,09 відсотка) виборців — такі офіційні результати виборів подала ЦВК Словаччини. Оскільки до другого туру не потрапив представник урядової коаліції прем'єр-міністра Мікулаша Дзурінди, то партії коаліції закликали словаків бойкотувати вибори. Заклик частково спрацював — явка була дуже низькою і становила лише 43,5 відсотка, тобто на виборчі дільниці прийшли лише 1,8 млн. чоловік із 4,2 млн. громадян Словаччини з правом голосу.
Iван Гашпарович стане третім президентом Словаччини з часу її появи в 1993 році на політичній карті світу і другим, якого було обрано шляхом всенародного голосування. 15 червня він змінить на найвищій державній посаді Рудольфа Шустера, який програв президентські перегони, опинившись майже в кінці списку з 11 претендентів.
Перемога Гашпаровича, доцента права, у другому турі є несподіваною тому, що, за всіма передвиборчими прогнозами та опитуваннями, він міг розраховувати у кращому випадку на третє місце. У першому турі 3 квітня він набрав 22,3 відсотка голосів, а Владімір Мечіар — 32,7 відсотка. Ймовірно, у словаків таки спрацював інстинкт самозбереження, бо Словаччину з Мечіаром на чолі не дуже привітно сприймали б в ЄС та НАТО. У часи перебування на посаді прем'єр-міністра він уславився антиєвропейськими виступами та численними скандалами напівкримінального забарвлення.
Іван Гашпарович народився 1941 року. Після навчання на юридичному факультеті Університету ім. Коменського в Братиславі він залишився на посаді наукового співробітника цього вузу. В політику прийшов лише після «оксамитової революції» 1990 року. Спочатку став проректором університету, а через місяць зайняв посаду генпрокурора Чехословацької Федеративної Республіки. Він тісно співпрацював зі своїм теперішнім суперником Владіміром Мечіаром та завдяки підтримці останнього у 1992 році став спікером Словацької Національної Ради (парламенту) і залишався на цій посаді до відсторонення Мечіара від влади 1998 року. Шляхи двох політиків розійшлися лише 2002 року, коли Мечіар не вніс прізвище Гашпаровича до виборчого списку своєї партії «Рух за демократію». Відтоді й до останнього часу Гашпарович працював на юридичному факультеті своєї альма-матер.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
