Благодійний мінімалізм

Минулої суботи рестораторка Маргарита Січкар придумала для заможних мешканців столиці, як цікаво і з користю провести час: запросила їх на благодійний аукціон на підтримку будівництва Театру на Подолі. Подія потребувала відповідного креативного підходу, тому для дорослих дядь і тьоть організували імпровізований «суботник»: у недобудоване театральне приміщення на Андріївському узвозі запрошували прибути, дотримуючись спеціального утепленого дрес–коду, годували закусками і гречаною кашею, поїли горілкою і гарячими чаями, показували короткі театральні мініатюри. Для створення настрою при вході роздавали похідні торбинки з алюмінієвою ложкою і гранчаком — щоб було чим їсти і куди налити. За цю всю гру просили заплатити участю в аукціоні, де ціна лотів коливалася від двох до п’яти тисяч доларів. Але гості «суботника» другу частину гри фактично проігнорували — половину з 20 лотів довелося зняти з торгів, а те, що продалося, пішло з молотка за ціною естімейта або навіть за те, скільки не пожаліли.

Шарж Кікабідзе і меч Рассела Кроу

«Три місяці тому до мене звернувся Віталій Малахов (керівник Театру на Подолі. — Ред.) із проханням допомогти якось уплинути на динаміку будівництва цього театру. 20 років тому заклали першу цеглину і фактично останні десять років тут нічого не робили», — розповіла Маргарита Січкар. Довгобуд посеред Андріївського узвозу знайомий усім, хто гуляв цією вулицею: театр почали будувати ще за радянських часів, закінчити обіцяли й Омельченко, і Черновецький, проте цегляна коробка й зелений паркан і далі «радують» око мешканців і гостей столиці, а актори задовольняються камерним залом поряд та приміщенням, дещо більшим у Гостинному дворі. Січкар відгукнулася на прохання Малахова й організувала театралізований аукціон. Лотами стали предмети, пов’язані з відомими радянськими та голлівудськими акторами. Проте над ними, здається, довго не мудрували: зібравши з кіносвіту по нитці — у кого — записку, у кого — фото чи навіть чек, — змонтували нехитрі колажі й виставили на продаж за ціною в середньому дві тисячі доларів. Хоча були серед них і такі, що заслуговували й на більшу суму: шарж на самого себе плюс пляшку колекційного іменного вина передав Вахтанг Кікабідзе, Роман Балаян дав фотографію зі зйомок фільму «Бережи мене, мій талісмане» із зображенням Янковського та Абдулова, з Голлівуду привезли ножі Сильвестра Сталлоне та меч, з яким Рассел Кроу знімався в «Гладіаторі».

Народ потроху заповнював холодні стіни довгобуду. Художник Сергій Поярков, скульптор Олег Пінчук, директор Музею російського мистецтва Юрій Вакуленко — часті гості світських подій. У натовпі веселої публіки погляд вихопив грузинського посла Григола Катамадзе. «Я давно знаю Віталія Малахова і дуже люблю театр. Думаю, погано, що цей театр будується 20 років. Треба закінчувати будівництво і відкривати двері театру», — сказав Катамадзе. На питання, чи придивився пан посол щось собі із лотів, він повідомив, що купив вхідний лотерейний квиток, а до лотів ще придивиться. 100–гривневу лотерею придбала і співачка Росава (хоча багато запрошених тікали від такої пропозиції, як чорт від ладана), проте холод змусив дівчину покинути аукціон на самому його старті.

Наступний дедлайн — 2012

«Це подарунки, які можна подарувати людям, у яких все є», — з таких міркувань виходила Січкар, організовуючи аукціон. Спочатку здавалося, що все йде, як задумано. Підігріті горілкою та потішені виступами акторів (серед них — Богдан Бенюк і Анатолій Хостікоєв) гості заповнили аукціонний зал. Перший лот — колаж актора Олександра Філіпенка, який через скасовані авіарейси не прибув на подію, — пішов зі скрипом: із стартових 2 тисяч дотягли до 2 500. Лот купив один зі співорганізаторів аукціону. Далі із появою кожного наступного лоту зал ставав дедалі пустішим, упізнавані обличчя зникли, а торги йшли все складніше. Заможні люди не поспішали віддавати свої кровні кілька тисяч баксів: сума, яку за вечір можна витратити у ресторані, для гостей аукціону виявилася зависокою для підтримки мистецтва. Половину лотів довелося зняти з торгів. Із проданих колаж Філіпенка виявився найдорожчим. Загалом зібрали 30 тисяч доларів.

Організатори аукціону не могли приховати свого розчарування. Як раніше заявила Січкар, для завершення будівлі театру потрібно два мільйони доларів (те, що вже зведено, коштувало близько мільйона у. о.). Оскільки на міську владу вже ніхто не сподівається, то кошти планували збирати з кількох джерел: провести ще чотири аукціони, залучити меценатів і благодійні фонди. Чи збереться Маргарита Січкар провести ще аукціони — питання відкрите. Проте, за її словами, на будівництві почала працювати запрошена нею будівельна компанія. За умов достатнього фінансування театр можна відкрити за півтора року, повідомила Січкар. Що ж, попереднього разу дедлайн був — 2008 рік. Поживемо — побачимо. Але за театр — прикро...