Віталій Черній: І хай називають мене утопістом

Коли минулого року в розпал чемпіонату керівництво БК «Київ» вирішило відмовитись від легіонерської гвардії, на якій довгий час базувалася гра команди, здавалося, що від чемпіонських амбіцій «вовків» не залишиться й сліду. Місце високооплачуваних «варягів» тоді зайняли дублери із числа необстріляної молоді «беків», а на тренерську посаду пізніше призначили Віталія Чернія — той теж уперше опинився на такій посаді. Однак команда непогано продовжувала виступати на європейській арені, а у внутрішньому чемпіонаті оновлений «Київ» посів четверте місце. На пристойному рівні кияни виступають і в цьому сезоні: «жовто–зелені» пробилися до фіналу Кубка суперліги, вийшли до «плей–оф» чемпіонату. Такі успіхи команди не залишились непоміченими: нещодавно Черній отримав місце головного тренера чоловічої збірної України. «УМ» розпитала пана Віталія про його враження від таких пертурбацій у кар’єрі.

«Поразка в Кубку пішла нам на користь»

— Віталію Миколайовичу, ви вперше проводите цілий сезон на посаді головного тренера команди, тепер попереду «плей–оф». Як ви оціните проміжний результат БК «Київ» — четверте місце?

— Ви правильно зауважили, що попереду ще будуть ігри «на виліт», і саме фінальна частина стане показником успішності в сезоні. Можна пройти чемпіонат на одному диханні, а потім зіпсувати все спадом у «плей–оф».

Якщо говорити про вже пройдений шлях, то це було своєрідне відкриття. Восени я ставив певні цілі як для себе, так і для команди. Наразі бачу, що ми йдемо правильним шляхом. І зрозуміло, що тепер отримаємо нові завдання, яких також спробуємо досягти.

— Чого ж тепер керівництво «Києва» очікуватиме від команди?

— Звичайно, зупинятися на досягнутому не збираємось. Ми дісталися фіналу Кубка суперліги, тепер же спробуємо поборотися за нагороди чемпіонату та потрапити в єврокубки.

— Кілька слів про фінал Кубка: чи він уплинув на команду негативно через поразку? Чи вже сам факт участі у фінальному матчі став імпульсом для нових здобутків ваших підопічних?

— Після цього матчу ми потрапили в певну «яму», але це нормальний стан справ. Адже до цього команда була «на ходу», а постійно перебувати на висоті неможливо. Я навіть радий, що до фіналу ми підійшли в бойовому настрої. На період «плей–оф» знову спробуємо вийти на високий рівень і показувати той баскетбол, який зможе принести нам позитивний результат. А стосовно питання про моральний стан у зв’язку з програним Кубком, то після матчу із запорізьким «Ферро» ми грали у Південному з сильним «Хіміком», і нам удалося впевнено перемогти. Значить, навіть поразка може принести користь, якщо її правильно проаналізувати. Про це вам скаже кожен тренер.

— Нещодавно закінчився період дозаявок у чемпіонаті, і кілька клубів, зокрема «Будівельник», поповнились сильними гравцями. «Київ» залишився якось осторонь від цього процесу. Не маєте ресурсів чи комплектація вже повна?

— Кожному тренерові хочеться перемагати і мати на кожній позиції сильних виконавців. Але ми не можемо купувати будь–кого. Крім того, ми ж обрали шлях на виховання та комплектацію власними гравцями. Поки така стратегія приносить плоди, і це свідчить, що ми на правильному шляху.

Звичайно, вже існуючий колектив можна підсилити окремим, «точковим» вливанням. Однак ми про це наразі навіть і не замислювалися — наявні гравці справляються із завданнями. З іншого боку, ми розуміємо, що в якийсь момент нам може забракнути одного–двох кваліфікованих виконавців. Але подальший вибір також залежатиме від тих завдань, що стоятимуть перед командою.

— Суто українське обличчя «Києва», що складається винятково з доморощених гравців, — це принципова позиція клубу?

— Напередодні старту нового чемпіонату ми вирішили, що проведемо його силами суто українських баскетболістів. Тоді стояло питання, чи зможемо достойно виступати таким складом. Виходить, що можемо. Бачу, що не помилявся. Окрім того, ми підсилилися Дмитром Забірченком та Артемом Швецем, які теж відчутно допомогли нам.

— Пане Віталію, враховуючи недавнє призначення вас головним тренером збірної України, а також український склад вашого клубу, можна припустити, що ви — прихильник жорсткого ліміту на легіонерів у суперлізі. Ведуться розмови, що з наступного сезону вже може бути впроваджений формат «3+2»...

— Стосовно ліміту легіонерів на майданчику, то тут поки нічого не ясно. І в цій ситуації є два боки. Як тренеру збірної, мені б дуже хотілося, аби доморощені вихованці більше часу проводили на майданчику, набиралися досвіду. Але я б не хотів, щоб це призвело до штучного потрапляння українців до основного складу. Щоб той чи інший баскетболіст не подумав, що йому вже не варто рости далі, адже він і так з’явиться на майданчику через певні обмеження для іноземців. Гравцеві треба прививати психологію переможця, аби він працював, не боявся легіонерів.

«Подав заявку на пост тренера збірної в останній момент»

— Якщо вже торкнулися питання збірної, то розкажіть, як ви йшли до посади її головного тренера. У поперед­ньому списку претендентів, який раніше оприлюднила ФБУ, вашого прізвища не було...

— Я справді подав заявку на цей пост практично в останній момент. Мені здавалося, що я не мав морального права вносити свою кандидатуру, адже лише перший рік проводив на посаді головного тренера клубу суперліги. Але потім почався успішний період із «Києвом», відчув, що росту як фахівець. Знайомі спеціалісти питали, чому не пробую себе в роботі зі збірною, тим більше що серед моїх підопічних найбільше кандидатів до неї. Отак і з’явилася ідея подати заявку.

— До першого офіційного матчу збірної під вашим керівництвом залишилось близько трьох місяців. Чи ви вже визначилися з місцем проведення зборів, підібрали суперників на товариські поєдинки?

— Поки що є лише приблизний графік. Наприкінці липня проведемо збір у Південному, де є всі умови для цього; потім запланована участь у міжнародному турнірі в Мінську. Також двічі зіграємо в середині липня з латишами, у них сильна збірна. Але ще раз наголошую, що це лише попередній план.

— Чи планується приїзд до складу збірної наших легіонерів з НБА та іспанської ліги? Той же Печеров дуже допоміг національній команді в турнірі «на виживання» в дивізіоні А європейського баскетболу...

— Я буду зідзвонюватись найближчим часом із цими хлопцями, обговоримо певні деталі їхнього можливого приїзду. Звичайно, ми будемо їх викликати. Але інша справа, в якому стані вони приїдуть, адже виступають у непростих турнірах. Знаючи їхні можливості та отриманий досвід, скажу, що вони можуть серйозно нам допомогти.

— Минулого року збірна ледве не вилетіла до дивізіону В, хоча непогано виступала в поєдинках проти тієї ж Франції з Тоні Паркером у складі. Це була прикра випадковість чи показник реальної сили нашого баскетболу в Європі?

— Там були свої вагомі моменти, через які Україна не оминула турніру «на виживання». Але це вже історія, і ми зробимо потрібні висновки з тих невдач. Не слід озиратися назад і шукати причини — треба працювати над новими завданнями. Тим більше що наша збірна може виступати краще, ніж минулого року.

— Подейкують, що Валентин Мельничук, ваш попередник, вирішив не продовжувати роботу зі збірною зокрема й через той безлад у вітчизняному баскетболі, з яким він стикнувся після повернення з Португалії. Чи готовий із цим боротися Віталій Черній?

— Усі молоді тренери, взявшись за нову справу, намагаються змінити щось на краще, внести якісь позитивні зміни. Я теж мрію зробити свій внесок, змінити ставлення і гравців до національної збірної, і самої збірної до них, створити єдину машину й команду однодумців. Дехто може сказати, що Черній — утопіст, але всі передумови для змін є. Звичайно, я тільки починаю свою тренерську кар’єру, у певних моментах ще не маю якогось досвіду. Але принаймні можу звернути увагу на ті проблеми, які мене хвилюють, запропонувати щось зробити так, як буде правильно на мою думку.

«У роботі акцентую увагу на дисципліні»

— До призначення головним наставником «Києва» ви тривалий час працювали у тренувальних штабах інших команд, очолювали київський дубль. Від якого фахівця взяли найбільше корисної інформації, яку тепер застосовуєте в нинішній роботі?

— Я чимало часу провів у київському ЦСКА, багато корисного почерпнув із методів уже покійного нині Анатолія Ніколаєва. Це був тренер від Бога, і він впливав на мене як під час кар’єри гравця, так і нині. Ніколаєв виховав чимало баскетболістів, котрі тепер успішно використовують його досвід: Дмитро Базелевський, Андрій Харчинський, Володимир Холопов, Олег Рубан. Багато я взяв і від Рімаса Ендріяйтіса в Сумах, із яким поряд працював три роки.

— А як молодому тренерові вдається справлятися з командою, кістяк якої складає молодь, що не завжди може бути дисциплінованою?

— Ще за часів ЦСКА я привчився до дисципліни в команді, адже в армійському клубі вона була на першому місці. Про те саме мені з першого дня перебування в Сумах розповів Ендріяйтіс. Тепер такий акцент у роботі зі своїми підопічними роблю і я.

— А дисципліна — це суворість чи індивідуальний підхід?

— Важливі ці обидва моменти. Але так само важливо дати зрозуміти хлопцям, що вони вже дорослі і мають відповідати за свої вчинки. І хай навіть не всі стануть маститими баскетболістами, але після завершення кар’єри це допоможе їм у житті.

ДОСЬЄ «УМ»

Віталій Черній

Народився 10 лютого 1971 р. в Києві.

Майстер спорту з баскетболу, грав на позиції захисника.

Виступав за команди ЦСКА (Київ), «Азовмаш» (Маріуполь), «Сумихімпром» (Суми).

Працював у тренерських штабах БК «Київ» та «Сумихімпром», національної та юнацької збірних. Із 2009 р. — головний тренер «Києва».

У квітні 2010 р. очолив національну збірну України.

Срібний та бронзовий призер чемпіонатів України, відповідно, 1993 та 2000 рр. у складі ЦСКА.

Закінчив Київський державний інститут фізкультури за фахом «тренер з баскетболу» (1992).

Одружений, виховує доньку.