Голос крові
Однак історія, про яку йтиметься, має кілька передісторій. Перша з них — про юну уродженку Вінниці Люду Ратинську, яка належала до польської сім’ї і з дитинства мріяла навчатись у Польщі. Бажання було настільки сильним, що дівчина самотужки вивчила рідну мову, майже втрачену в побуті, самотужки проштудіювала курс історії Речі Посполитої, причому настільки глибоко, що 1998 року змогла вступити до Варшавського університету (в межах державної програми, спрямованої на підтримку дітей із польської діаспори). Вибір місця теж не був випадковим: колись її прапрабабуся, яка була родом з–під Варшави, вийшла заміж за шляхтича з Поділля.
На історичній батьківщині Люда й познайомилася з майбутнім чоловіком. Вадим Ружанський народився ще далі. Він був нащадком поляків, 1936 року силоміць вивезених із–під Шепетівки на Хмельниччині на поселення в Казахстан. Вадим теж приїхав до Варшави на навчання. Оскільки щодо осіб, які зазнали репресій, та їхніх нащадків у Польщі діє програма репатріації, то він подав документи до державних органів, а невдовзі за спрощеною процедурою отримав польське громадянство, йому виділили в столиці невелику квартиру.
У 2005 році, захистивши магістерські дипломи, Люда і Вадим побралися, влаштувались на роботу і взялись облаштовувати життя, хоч і, здавалось би, на батьківщині, але далеко від рідні. Ні про які стосунки з політиками чи іншими сильними світу цього вони й думки не мали. Але стався випадок — із тих, які іноді змінюють життя круто і несподівано. Люда завагітніла і 18 червня наступного року — якраз під зодіакальним знаком Близнюків! — народила двійко близнят, причому зірки стали так, що їхній день народження збігся з днем народження найвідоміших близнюків Польщі — братів Леха і Ярослава Качинських, на ту пору президента і прем’єр–міністра країни.
Качинський–молодший похрестив молодшого...
Спершу за післяпологовими клопотами тому не надали великого значення. Однак минуло два місяці, і молодий батько вирішив написати про цей дивовижний збіг Лехові та Ярославу Качинським. Ні на що не розраховував, навіть не був певен, що лист дійде до адресатів, але в кінці все ж таки приписав: «Якщо ви не будете проти, то станьте хрещеними батьками наших дітей».
Через два місяці їм зателефонували з президентської канцелярії і повідомили, що Лех Качинський дав згоду. Залишалося знайти час для церемонії у щільному графіку глави держави.
Утім то було зроблено тільки півсправи, бо питання з другим хрещеним батьком залишалось відкритим. І знову допоміг випадок! Прем’єр–міністр Ярослав Качинський саме прибув з офіційним візитом в Україну, а в план його перебування зазвичай включають зустрічі з активом громадських організацій у діаспорі. І тоді вирішила спробувати щастя бабуся малюків — Алла Ратинська, яка очолює Вінницьку культурно–просвітницьку спілку поляків. На зустрічі в польській амбасаді Аллі Петрівні вдалося поговорити з Прем’єром і викласти суть пропозиції. У відповідь Качинський усміхнувся і відповів із гумором: «Я такій молодій бабусі не зможу відмовити!»
Чекати довелось ще два місяці — до 10 січня 2007 року, який запам’ятається сім’ї на все життя. Щасливих батьків і найближчих родичів запросили до каплиці в президентському палаці на хрестини.
Лех Качинський прийшов із дружиною Марією. І відразу ж, глянувши на малюків, запитав: «Хто з них молодший?» А коли йому вказали на Олександра, мовив: «То мій!». Ярославові Качинському, який став почесним хрещеним батьком старшого, Артура, завадила взяти участь у ритуалі якась екстрена нарада, тому він прийти не зміг. Лех жартома прокоментував його відсутність: «Прем’єра, як завше, нема, все на мене переклав. Моя дружина буде за прем’єра!»
Кум посадив на літак
Після обряду хрестин усіх запросили до сусідньої зали, де накрили стіл для частування, а окрасою його був великий блакитний торт, виготовлений у вигляді постільного конверта для немовлят. Коли Лех Качинський попрощався і залишив похресників, сім’ї дозволили оглянути розкішний президентський палац.
Звичайно, на жодний патронат із боку впливових хрещених батьків Людмила і Вадим не розраховували і більше з Лехом Качинським не зустрічались.
Правда, одного разу довелося звернутись по допомогу — і молода сім’я її отримала. Річ у тім, що президент Польщі двічі на рік безкоштовно надавав свій літак для поляків із Казахстану, яких запрошував побувати на історичній батьківщині. Для них — теж безкоштовно! — організовувалась велика культурна програма. Коштів на далеку поїздку до Вадимових батьків у молодят не було, і вони вирішили скористатись такою нагодою. Звернулись до організаторів цього перельоту, але їм категорично відмовили: з такими маленькими дітьми на борт не візьмемо. Тоді Вадим зателефонував до канцелярії президента, і проблему зняли вмить після телефонного дзвінка.
За іронією долі, всі четверо летіли тим самим Ту–154, який не зміг сісти під Смоленськом. І не без пригод, тому що рейс відбувався влітку 2008 року, і літак спершу залетів до Тбілісі, де розвантажили гуманітарну допомогу для розбомбленої російською авіацією Грузії.
Людмила розповідає, що коли почитала список загиблих в авіакатастрофі, то перший шок тільки посилився. Серед них — капелан, котрий хрестив Олександра і Артура, співробітники канцелярії, які готували обрядову церемонію. Всі вони були в тому літаку...
У день хрестин польські телевізійники підготували цілу програму про близнят–двійників, які досягли успіхів у своїх видах діяльності. Зрозуміло, знімаючи заключні кадри, завітали і до квартири Ружанських. Розповідаючи про дітей, Вадим сказав — жартома, але водночас і серйозно — «Росте зміна!»
ЇХНІ ПОБАЧЕННЯ
2008 року під час офіційного візиту президента Леха Качинського до Києва на обід із першою леді запросили кілька відомих жінок України. Серед них була і вінничанка Алла Ратинська — мати президентської куми, і вона у вузькому колі кілька годин спілкувалася з Катериною Ющенко та Марією Качинською. Розповідала і про те, як ростуть похресники очільника Польщі.
***
Коли надійшла сумна звістка про катастрофу під Смоленськом, Вадим і Людмила разом із близнятами рушили до президентського палацу. Народу там зібралося стільки, що протовпитись ближче, та ще й із дітьми на руках, було практично неможливо. Вирішили не травмувати дітей і вже потім відвідати могилу Леха Качинського — молодшого хрещеного батька.