У 80–х роках минулого століття українські науковці отримали замовлення на розробку нової надчутливої апаратури, яка б дозволила виявляти підводні човни. Потім з’ясувалося, що апаратура, над розробкою якої працювали в суворій таємниці, може бути корисною не лише в «оборонці». А й, наприклад, у медицині. На основі тих технологій було створено прилад, який сьогодні дозволяє виявляти захворювання серцево–судинної системи на ранніх стадіях. Нині така надсучасна апаратура працює в Інституті кардіології імені академіка Стражеско та в Головному військовому клінічному госпіталі Міноборони (загалом же комплектів такого обладнання — не більше десяти в усьому світі). А українці... й далі помирають від серцевих хвороб. Чому?
Розробка і впровадження нової технології були передбачені у Державній програмі розвитку виробництва медичної техніки на 2008—2012 роки, пояснюють на спеціально зібраній прес–конференції вчені, однак жодних зрушень на практиці так і не відбулися. Українські науковці побоюються, що наша країна, в якій могли б випускати кардіомагнітні сканери, зрештою, залишиться ні з чим — у світі вже активно ведеться розробка аналогічної техніки.
«Україна не раз була першою в розробці нової медичної апаратури, — каже президент Київської міської асоціації роботодавців Віталій Майко. — Скажімо, у 60—70–х роках минулого століття ми одними з перших почали застосовувати ультразвукову апаратуру для діагностики та лікування хвороб. Пізніше Україна розробила лазерні ножі, які врятували від раку багато людей у колишньому СРСР. А хто сьогодні про це знає? Нині ми маємо великі напрацювання щодо магнітокардіографії. І не хотілося б, аби, маючи чудові результати клінічних застосувань цієї апаратури, Україна знову втратила свій шанс».
«Усі ці роки ми були повні ентузіазму, що ця технологія знайде застосування в країні, — додає один із розробників Володимир Сосницький. — Адже основна перевага цієї техніки, що поряд із високою чутливістю вона — неінвазивна, не впливає на людину й, відповідно, не має жодних протипоказань. Але при цьому дозволяє на ранній стадії виявити ті порушення, які не можна діагностувати жодним іншим способом. Плюс, виявивши хворобу, ми ще й можемо контролювати та оцінювати ефективність лікування. Крім того, цей метод дозволяє значно зменшити кількість пацієнтів, яким рекомендують робити коронарографію (метод, при якому під місцевою анестезією через артерію вводять кольорову речовину, яка «зафарбовує» коронарні судини, щоб потім роздивитися, наприклад, місце і характер звуження в ній. — Авт.)».
На розробку українців звернули увагу зарубіжні інституції, наші вчені отримали кілька грантів, які дозволили провести масштабні дослідження в країнах Європи.
«Я особисто бачив багато випадків, коли обстеження на цій апаратурі дозволяло приймати клінічно адекватні рішення, — додає доктор медичних наук Ілля Чайковський. — І ця інформація добувалася дуже простим і необтяжливим для хворого способом». Траплялося, що люди, яких направляли на операцію, після обстеження на сканері уникали оперативного втручання — їм змогли підібрати інше ефективне лікування.
Слід додати, що цей метод може бути корисним не тільки для «сердечників». За його допомогою також досліджують печінку, нирки і навіть мозок (в Америці його застосовують для діагностики епілепсії та шизофренії). У Європі магнітосканери «дивляться» плід на різних термінах вагітності. А ще це єдиний метод, який дозволяє обстежити людину із опіками, бо до тіла не потрібно навіть торкатися. Володимир Сосницький додає, що за допомогою сканера можна було б провести скринінг старшокласників. «Тоді нам удалося б уникнути смертельних випадків на уроках фізкультури, які раніше, на жаль, траплялися», — зазначає вчений.
Відтак на адресу Прем’єр–міністра Миколи Азарова вже направлено листа з проханням передбачити кошти у Держбюджеті на поточний рік для виготовлення двох–трьох таких приладів. У подальшому ж фахівці вважають за доцільне створити мережу центрів ранньої діагностики серцево–судинних хвороб по всій Україні.
МАЙТЕ НА УВАЗІ
Кому потрібна діагностика серця за допомогою кардіомагнітного сканера:
— людям, чия професійна діяльність пов’язана зі стресовими ситуаціями;
— пацієнтам, які відчувають дискомфорт в області грудної клітки;
— особам, які вже мають кардіологічні діагнози, перенесли інфаркт міокарда тощо.