Графіті чи політагітка?

Днями у Полтаві відбувся перший графіті–фест. Згідно з офіційною інформацією прес–служби мерії, ініціювали його Студентська рада міста та низка інших молодіжних громадських організацій. Ініціативу підтримало управління у справах сім’ї, молоді та спорту міськвиконкому, під патронатом якого і відбувалося дійство. Присвячувалося воно, як запевняли ініціатори, черговій річниці від дня народження Миколи Гоголя, рідному місту та проблемам екології. На будівельному паркані в одному з найбільших «спальних» мікрорайонів обласного центру залишили свої творчі «автографи» одразу кілька десятків студентів і школярів. Кращих «парканних» художників відзначили спеціальними призами — тортами.

Здавалося б, таку співпрацю влади та молоді в організації змістовного дозвілля останньої варто тільки вітати. Якби до тієї солодкої цукерочки не додавалася ложка ... політиканства. Бо ж серед намальованих фарбою з балончиків робіт різної художньої вартості вирізняється одна — політична сатира на скоробагатька, котрий заробив свої статки не найчеснішими методами, а тепер за допомогою «благодійних» дарунків потенційним виборцям намагається піти у владу, щоб «заробити більше». Зовсім «випадково» цю сатиру вгніздили якраз навпроти вхідних дверей офісу громадської організації «полтавського Черновецького» — дворазового кандидата в мери, котрий останніми місяцями «ощасливив» продуктовими наборами десятки тисяч (!) пенсіонерів, а коли призначені на травень місцеві вибори несподівано відмінили, то оголосив про призупинення благодійної акції до липня...

По пакуночки з гречкою та іншими наїдками біля згаданих дверей офісу шикувалися вражаючі черги. Налякані зростаючим рейтингом потенційного конкурента незадовго до місцевих виборів «батьки міста» розпочали справжню пропагандистську «війну» проти нього в засобах масової інформації. В її контексті, певно, ще «випадковіше» фото згаданої парканної контрагітки стало «заглавним» у повідомленні про графіті–фест на офіційному сайті мерії. Тільки це зображення з’явилося й у газеті міськради та деяких інших «пригодованих» нею виданнях. Тож чимало полтавців сьогодні ставлять риторичне запитання: чи не заради появи того «чорнопіарного шедевра» біля офісу політичного конкурента влаштовувався патронований мерією фестиваль?