«ФСБ в Україні знову перемагатиме, якщо опозиція буде проросійською»

Днями Валерій Асадчев влаштував у Полтаві прес–конференцію «без краватки» — прийшов на зустріч із журналістами в іпостасі вже відставленого голови облдержадміністрації. До того ж вона виявилася прощальною: корінний киянин після майже чотирирічного відрядження на Полтавщину відбуває до столиці.

Асадчев перебував «у найкращому настрої від усвідомлення вагомості результатів зробленого», тішився «найприємнішими спогадами про цей благословенний край», а також набутими тут «зв’язками, які не можна розірвати». Пан Валерій поріднився з Полтавщиною не тільки фігурально. Маючи дорослу доньку, вони з дружиною Валентиною вже в статусі «губернаторської» родини всиновили двох хлопців шкільного віку із полтавського інтернату. Оскільки один із них зараз навчається у місцевому технічному університеті, а інший — ще старшокласник, обидва прийомні сини залишаються в Полтаві. При цьому Валерій Михайлович і далі збирається «вести їх по життю», поки не одружить.

«Киянам треба дати шанс»

Відомого політика — члена УНП, громадського діяча та економіста–науковця — вже чекають у столичному Славістичному університеті, де Асадчев збирається продовжити викладацьку діяльність. Водночас він має намір завершити роботу над докторською дисертацією. Але й політики не полишить. Відповідаючи на запитання «УМ», Валерій Асадчев підтвердив свій намір балотуватися на посаду мера Києва на наступних виборах. На думку екс–«губернатора» Полтавщини, а в минулому — досить успішного керівника Московського району столиці, він як киянин просто зобов’язаний дати землякам шанс виправити «абсолютно негативну» ситуацію в рідному місті.

Невисокий рейтинг рідної Української народної партії пана Валерія не бентежить. Для нього показовим у цьому сенсі є досвід багаторічного київського мера Олександра Омельченка, котрий не ототожнював себе з жодною політичною силою. «Переконаний, що після Черновецького кияни дуже уважно приглядатимуться до кандидатів у мери і все–таки обиратимуть на цю посаду людину з досвідом господарської роботи, — зазначив Валерій Асадчев. — Саме такою практичною діяльністю на Полтавщині мені довелося займатися набагато більше, ніж політикою. Хоча, звісно, я завжди сповідував українські цінності, принципи націонал–демократії й не збираюся відмовлятися від підтримки соратників, однодумців».

«Об’єднати патріотів практично неможливо»

А якими є перспективи націонал–демократії після нищівної поразки на останніх президентських виборах? Чи можливе її «перезавантаження» вже найближчим часом? Наскільки ефективною буде діяльність представників патріотичних і націонал–демократичних сил в опозиції?

Розмірковуючи над цими запитаннями «УМ», екс–керівник Полтавщини зауважив, що зі збільшенням кількості виборців, які народилися в незалежній державі, потенціал проукраїнських сил зростатиме. «Питання лише в тому, як усе те об’єднати, — говорить пан Валерій. — Знаю з власного досвіду: зробити це практично неможливо. Хоча б тому, що влада не зацікавлена у сталій політичній системі. Щоб її створити, треба реалізувати недавню пропозицію Віктора Ющенка — прийняти Конституцію всенародно. Щоб назавжди відбити у політиків спокусу підлаштовувати Основний закон під себе. Тільки після того в нас з’являться політичні партії європейського зразка. Зараз же подивіться: набрали якісь там відсотки Тігіпко чи Яценюк — і вже готові «їхні» партії. З іншого боку, за нинішніх умов формування націонал–демократичного руху можливе тільки довкола певних персон. Їх поки що, на жаль, не генерують наші партії — такі персони майже завжди «виростають» із займаних посад, формуючи довкола себе політичне оточення».

Серед представників націонал–демократичного спектра, на переконання Асадчева, «іншої такої кандидатури, як Віктор Ющенко, немає». «Тому на найближче майбутнє бачу перспективу гуртування націонал–патріотичного електорату саме довкола нього, — наголосив пан Валерій. — Дай Боже, щоб ми виростили й інших лідерів. На підході вони вже з’являються. Той же В’ячеслав Кириленко, можливо, Арсеній Яценюк, якщо він повернеться обличчям до націонал–демократичної ідеї й не буде грати якоїсь важкозрозумілої ролі. Свою нішу може зайняти Олег Тягнибок, який поки що представлений у нашому політикумі достатньо фрагментарно».

«Третього пришестя Тимошенко Україна вже не переживе»

Те, що відбувається зараз із так званою «об’єднаною опозицією» та «тіньовим» урядом, на думку Асадчева, «не витримує жодної критики». «Адже якщо ту «єдину» опозицію знову очолюватиме Юлія Тимошенко, то апріорі маємо очікувати її наступний прихід до влади, зокрема, на посаду Прем’єр–міністра, — нагадав затятий опонент леді Ю. — Однак третього пришестя Юлії Володимирівни у прем’єрське крісло України, думаю, вже не переживе. А може, новим Прем’єром стане сьогоднішній номінальний керівник «тіньового» уряду Сергій Соболєв? Дуже його поважаю, як політика знаю багато років. Але ж, даруйте, не чув, щоб пан Сергій раніше очолював бодай сільраду... Тому все те мені здається неприродним, звідкись керованим».

Зазначимо, що трохи раніше у Полтаві Валерій Асадчев висловлювався з цього приводу ще відвертіше: мовляв, «зараз є намагання розіграти знайомий за президентськими виборами сценарій, коли в Україні є проросійська влада і має бути проросійська опозиція. Й тоді вони між собою скільки завгодно змагатимуться, а перемагатиме все одно ФСБ».

ДО РЕЧІ

Єдиний «плювок» — від БЮТівця

Під час представлення у Полтаві «нового–старого» голови ОДА Олександра Удовіченка вчорашньому очільнику області Асадчеву дякували за професіоналізм і найкращі людські якості дякували навіть політичні опоненти з «ворожих» партій. Єдиним, хто тоді публічно, за образним визначенням колег–журналістів, «плюнув услід» Валерію Асадчеву, був мер Полтави, висуванець БЮТ Андрій Матковський. Спіч міського голови з трибуни відзначався елементарним хамством — мовляв, «нарешті, дочекалися, дякую Валерію Михайловичу тільки за те, що залишає область» — й обурив більшість присутніх.

Народний депутат, голова партії «За Україну!» В’ячеслав Кириленко, який того дня був у Полтаві, прокоментував «плювок» по–своєму: «Коли представник БЮТ так радіє від того, що найвищу в області посаду залишає справді українська людина, в тому немає нічого дивного. Так лише вкотре підтверджується реальна сутність цієї політичної сили».