Порятунок для голови

У Черкаській міській лікарні №3, яка працює в режимі швидкої допомоги, хірурги вже два роки успішно рятують людей від геморагічних інсультів. І не лише черкащан, а й хворих із сусідніх областей, котрих спеціально привозять туди родичі. Лікарі кажуть, що ще двадцять років тому з таким недугом у стаціонари не клали. Бо хворих вважали безнадійними, і летальність перевищувала 70 відсотків.

Інсульти нині значно «помолодшали»

55–річну черкащанку Олену Хоменко привезли до Черкаської міської лікарні №3 непритомною о четвертій годині ранку. «Будь ласка, врятуйте її!» — благала лікарів у приймальному відділенні донька хворої. Вона крізь сльози пояснювала лікарям, що матері вночі стало зле — різко підскочив тиск, потім вона поскаржилася, що дуже болить голова, і знепритомніла.

Олену Григорівну було терміново обстежено і тут же прооперовано. Нині жінка пройшла курс реабілітації і вже перебуває вдома. Каже, почувається добре й радіє, що оговталася від хвороби і тепер може потроху поратися по господарству і навіть доглядати за чотирирічною онучкою Світланкою. «Відверто скажу: не думала, що вичухаюся після того інсульту. Дуже вдячна лікарям, котрі повернули мене до життя», — зізнається «УМ» пані Олена.

«Якщо колишні наші пацієнти після геморагічного інсульту бавлять онуків, то це ж найкраща похвала нашій роботі», — каже «УМ» лікар–нейрохірург Черкаської міської лікарні № 3 Олександр Медюлянов.

«Сьогодні інсульти — це хвороба не тільки людей старшого та похилого віку. Хоча хворих, яким за 60 років, — більшість. Але інсульти нині значно «помолодшали». У нас траплялися випадки, коли ми рятували від цієї хвороби молодих людей, яким ще й тридцяти не виповнилося. Загалом в останні десять років кількість хворих на інсульти значно збільшилася», — додає головний лікар Черкаської міської лікарні № 3 Олександр Федорук.

Тут є все, аби відвоювати у смерті якнайбільше життів

Олександр Федорук очолює в Черкасах Асоціацію лікарів міста, а головним лікарем став кілька років тому. Тоді й розпочалася реорганізація тре­тьої лікарні в лікарню для надання невідкладної допомоги. За активної підтримки Департаменту охорони здоров’я Черкаського міськвиконкому на базі очолюваного ним лікувального закладу було створено ще й Центр цереброваскулярної патології. Такий центр — єдиний на Черкащині. Він об’єднав у собі кілька структурних підрозділів, зокрема відділення неврології, нейрохірургії та нейрореанімації. У центрі цілодобово чергують хірурги, анестезіологи, кардіолог, терапевт, працює комп’ютерна томографія. Тут розгорнуто достатню кількість ліжок для хворих на інсульти. Словом, зроблено все, аби відвоювати у смерті якнайбільше людських життів. При цьому інтенсивну терапію хворому нерідко починають проводити вже у приймальному відділенні.

— Як часто доводиться вдаватися до оперативного втручання при геморагічних інсультах у вашому центрі? — цікавлюся в Олександра Федорука.

— У минулому році ми провели 50 таких операцій, у позаминулому — 20. Скажу, що маємо вже достатній досвід, у результаті якого тактично відпрацювали показання до оперативного втручання — в який час брати людину на операцію, яку підготовку провести перед цим і який об’єм оперативного втручання треба зробити.

— Усе відпрацьовано до хвилини?

— Так. Якщо «швидка допомога» везе до нас тяжкохворого з інсультом, то бригада наших лікарів уже чекає його в приймальному відділенні. У нас там облаштовано спеціальну палату, в якій хворому відразу починають інтенсивну терапію і, якщо потрібно, то переводять на штучну вентиляцію легенів. Коли у хворого мозковий інсульт, то треба швидко ставити уточнений діагноз — геморагія чи ішемія. Найтяжчі хворі — це ті, в кого геморагічні інсульти виникають на тлі гіпертонічної хвороби, ламкості судин. Бо це крововилив у мозок і внутрімозкові гематоми. Останні два роки ми проводимо оперативні втручання саме цим хворим.

— Без операції ніяк не обійтися? Яка суть такого втручання?

— У таких випадках ми робимо трепанацію черепа і видаляємо інсульт–гематому. Зупиняємо, якщо це можливо, кровотечу, накладаючи на ті судини так звані кліпси. Якщо це вдається. Якщо ні, то ставимо дренаж, щоб уникнути набряку мозку.

— У чому особливості оперативних втручань саме у вашому лікувальному закладі?

— Ми дійшли висновку, що найпершою і найважливішою є необхідність провести оперативне втручання так, щоб зменшити внутрішньочерепний тиск. Нашим завданням є мінімальне хірургічне втручання і максимальне видалення гематоми. Та після операції такі хворі дуже тяжкі. Залишаються ще деякі згустки крові, тож ми запровадили таку технологію, як локальний тромболізіс згустку крові. Це значить, що в гематому ставиться дренаж, і протягом п’яти—семи днів локально вводиться тромболітик, який розчиняє тромб. Узагалі при мозкових інсультах наші нейрохірурги постійно розширюють перелік для оперативних втручань (свого часу вони стажувалися за кордоном, зокрема в Угорщині та Франції). А з кожною проведеною операцією нам удається вдосконалювати такі оперативні втручання. Тепер ми вже можемо ділитися своїм досвідом із колегами, готуємо публікації у фахових виданнях.

«Рятуємо навіть 92–річних пацієнтів»

— Із запровадженням таких операцій у пацієнта з інсультом є реальний шанс вижити. На скільки відсотків удалося зменшити смертність від цієї хвороби?

— Інсульти — дуже тяжка патологія. Таких хворих двадцять років тому в стаціонари навіть не везли. І летальність сягала тоді більше 70 відсотків. За два минулі роки, відколи ми почали оперувати геморагічні інсульти, смертність від них удалося зменшити на 20 відсотків. Це високий показник. Ми рятуємо від інсультів навіть 92–річних пацієнтів. Про успіхи наших медиків знають далеко за межами Черкащини. До нашого центру везуть пацієнтів із геморагічними інсультами із сусідніх Полтавщини та Кіровоградщини. А недавно родичі привезли 50–річного хворого з Києва.

— Після інсульту якість життя людини відчутно погіршується. Як відбувається реабілітація?

— Це одна з проблем у лікуванні цієї патології. Важливо не тільки врятувати людину, треба ще й налагодити якість її життя. Адже інсульти, на жаль, нерідко призводять до паралічу кінцівок, порушення мови і, як наслідок, — інвалідності. Тому вторинна профілактика тут дуже важлива. Це цілий комплекс вправ, які людина повинна виконувати вже через три тижні після операції. Бо чим раніше починають реабілітацію такого хворого, тим обнадійливіші перспективи. Резерви у людського мозку достатньо великі — він здатний навчитися дублювати втрачені функції. Тож після проведеної операції та реабілітації багато наших пацієнтів продовжують працювати, і це теж ми вважаємо успіхом у своїй роботі. До речі, ранню реабілітацію ми проводимо у своїй лікарні. Непогана база є в Черкаському реабілітаційно–оздоровчому центрі «Астра», в обласному будинку ветеранів, але цього не достатньо для такого міста, як Черкаси.

ПРОФІЛАКТИКА

Як уберегтися від інсульту?

За словами Олександра Федорука, тут дуже важлива первинна профілактика. Лікар радить людям, яким виповнилося 40 років, щонайменше раз на рік проходити обстеження. Це допоможе з’ясувати, які проблеми можуть виникнути в майбутньому, які генетичні чи спадкові хвороби були в роду. Спадковість у таких патологіях сягає 25—30 відсотків. Тим, кому 45—50 років, треба звертати увагу на артеріальний тиск, підтримувати в нормальному стані рівень холестерину, слідкувати за рівнем цукру. У профілактиці інсультів велике значення має попередження атеросклерозу («засмічення» судин). Чималу роль відіграють і соціальні умови, в яких живе людина: стреси, невпевненість у майбутньому, погана екологія, неповноцінне харчування — фактори, які сприяють виникненню інсульту.

НЕВТІШНІ ЦИФРИ

Мозковий (геморагічний) інсульт щорічно вражає велику кількість людей як в економічно розвинених, так і в країнах з перехідною економікою. Статистичні дані останніх років свідчать, що в середньому кожні 45 секунд у США і кожні 90 секунд у Росії стається інсульт. Приблизно одного з чотирьох чоловіків та одну з п’яти жінок віком до 45 років може вразити ця хвороба. Частота розвитку інсульту зростає зі збільшенням віку хворих. На жаль, принаймні один із шести пацієнтів переносить повторний інсульт протягом наступних п’яти років.