Портнов як символ

Передвеликоднє призначення Андрія Портнова, одного з членів БЮТівського «політбюро», на посаду заступника глави адміністрації Президента Януковича — не просто сенсація минулого тижня. Якщо перед цим у табір «синіх» переметнувся вже десяток Юлиних «штиків», що неважко було спрогнозувати після провалу Тимошенко на президентських виборах, то хід Портнова змусив заклякнути навіть велеречиву лідерку БЮТ. Хай Портнов — ще не Турчинов, який став «тінню» Тимошенко, хоч і мав дедалі частіші сутички зі своєї патронесою, але зрада хваленого юриста — переломний удар у долі «біло–сердечного» політклубу.

Тим паче не Портновим єдиним. Інші, особливо наближені до Юлі, погрівшись кілька років під її сонцем, також уміло влаштовують свої справи при нових господарях життя. Вже ні для кого не таємниця, що ліг під «донів» чи не основний спонсор БЮТ Богдан Губський. Його люди в Київській облраді готові робити все, що скажуть переможці.

А чи могло, за великим рахунком, бути інакше? Якщо всю свою політичну потугу від самого початку Юля формувала через фальш, облуду, маніпуляції, цинізм? Під такі критерії й тягнулись до неї «достойники» із сумнівним бізнесовим досвідом, а то й відверті кримінальні типи, які прагнули прикритись парасолькою недоторканності з допомогою, здавалось, усесильної «богині». Тепер їм знадобляться нові покровителі. Тож приклад Губського, Портнова та інших перебіжчиків ще є кому наслідувати.

І від впливовості та всесильності Тимошенко в най­ближчі місяці не залишиться й сліду. Збудоване на фальші обвалюється швидко. Як не зачаровувала Юля зовнішніми принадами та красивими словесами наш люд та світовий бомонд, але казці приходить кінець. Європейські лідери, треба віддати їм належне, хай не відразу, але швидше за вітчизняний зазомбований електорат розкусили цю «цукерку». Коли два–три роки тому Саркозі, Меркель, Берлусконі стискали Тимошенко в політичних обіймах, то вже торік, напередодні президентських виборів, не приховували прохолодного ставлення до політичної «ляльки» з України. Коли ж постало питання — Тимошенко чи Янукович, керівники провідних держав обрали простого «проффесора» з проросійським ухилом на противагу непередбачуваній, скандальній інтриганці з набагато вагомішим, ніж у «ходока на зону», кримінальним шлейфом. І справа Лазаренка — далеко не єдина з відомих і ще маловідомих неправедних діянь.

Політичні дослідники з часом дедалі більше будуть подивовані тому, до якого мистецтва і витонченості Тимошенко довела запудрювання мізків, уміння переконувати в тому, що біле — це чорне і навпаки. Що й казати, коли найсвятіше — родовід — вона зуміла «замутити» і всіляко приховувала своє єврейське походження.

Підґрунтя для прозріння вистачає від столиці до самих до окраїн. Як біля себе, так і на місцях лідерка БЮТ добирала собі актив знаковий — ділків, більших чи менших злодюжок, свавільних, нахабних. Будь–де, в Трускавці, на Львівщині чи в Полтаві, в Чернігові чи в Одесі, громадяни, що стикалися з представниками влади від БЮТ, надто в питаннях виділення землі, на власному досвіді пересвідчилися в їхніх звичках. Чи, скажімо, призначення Кабміном Тимошенко торік, за кілька місяців до виборів, по додатковому енному заступнику в обласні управління екології, держресурсів, праці та соціального захисту, міліції... На Тернопільщині, та й не тільки, обурювалися і колеги новоспечених чиновників, і всі, кому «пощастило» з ними мати справу. Вчорашні «менти» чи податківці, які незадовго перед тим відхрестилися від правосуддя за свої гріхи, тупо і безцеремонно диктували всім, що треба зробити для перемоги Юлі на виборах, інакше після її перемоги з непослухами так поквитаються!

...Сьогодні серед цікавих до політики з’являються версії, яким чином потрапив Портнов до Юлиного «політбюро». Чи не засланий це, бува, козачок через ще одного «крутого» юриста? Втім це не так важливо. Важливіше — не забувати, що всі ці роки витворяла в Україні Юлія Тимошенко — в політиці, в економіці, в суспільній моралі. Щораз, коли мова заходить про її фарисейство, я нагадую: Бог усе бачить. Можливо, й стрибок Портнова від «біло–сердечних» до «біло–синіх» — це передвеликодній сигнал звідти?